— Ти знаєш, на що це схоже? — поцікавився Бриз. — Бути гамівником?
— Ні.
— Це дає тобі помітний контроль. Це дивовижне відчуття — могти впливати на людей довкола себе, розуміти, що ти можеш керувати їхніми реакціями.
— Звучить неймовірно, — байдуже прокоментував Кривоніг.
— Та впливає воно й на тебе. Я більшу частину свого часу проводжу, спостерігаючи за людьми — підлаштовую їх, підштовхую та «гамую». І це мене змінило. Я… тепер сприймаю людей інакше. Важко просто дружити з людиною, якщо вона для тебе — об’єкт впливу та змін.
— Ось чому ми тебе ніколи не бачили з жінками, — пробурмотів Кривоніг.
Бриз кивнув.
— Не можу нічого з цим зробити. Я завжди торкаюся емоцій тих, хто мене оточує. А якщо жінка закохується в мене…
Йому подобалося вважати себе неагресивним. Та як він міг вірити людині, яка каже, що кохає його. Це вона справді його кохає, чи тільки під впливом алломантії?
Кривоніг налив собі ще вина.
— Ти набагато дурніший, ніж здаєшся.
Бриз посміхнувся. Попри те що Кривоніг був невразливий до його дотику, емоції старого генерала були абсолютно передбачувані: усе його дратувало. Намагатися маніпулювати ним без застосування алломантії було марною тратою часу.
Гамівник поглянув на вино у своїй кружці.
— Найсмішніше те, що ти через мене ледве з команди не пішов.
— Кляті гамівники, — пробурмотів генерал.
— Але до нашого впливу ти невразливий.
— До твоєї алломантії — можливо. Але ж це не єдиний ваш спосіб добитися свого. Коли тебе оточують гамівники, доводиться завжди триматися сторожко.
— То навіщо тоді ти кожного вечора запрошуєш мене на вино?
Кривоніг якусь мить сидів мовчки, і Бриз уже гадав, що старий не відповість.
— Ти принаймні не такий поганий, як інші, — пробурмотів нарешті генерал.
Бриз зробив ковток.
— Це найчесніший комплімент, який я отримував.
— Не дай йому себе зіпсувати, — відмахнувся Кривоніг.
— Ой, гадаю, мені вже не зіпсуватися, — знову наповнив кружку гамівник. — Ця команда… план Кела… нема мені далі куди псуватись.
Генерал кивнув, погоджуючись.
— Що з нами сталося, Кривоноже? — спитав Бриз. — Я приєднався до Кела, аби кинути собі виклик. Але поняття не маю, навіщо це було тобі.
— Гроші.
— Його задум провалився, — кивнув Бриз, — його військо було знищено, а ми — залишилися. А потім він помер, а ми — все одно залишилися. Це кляте королівство Евенда просто приречено, ти й сам знаєш.
— Ще місяць ми не протягнемо, — погодився генерал.
Це був не песимізм; Бриз достатньо добре знав людей, аби розуміти, коли вони говорять серйозно.
— Ну, але поки що тримаємося, — промовив гамівник. — Я цілий день провів, намагаючись зробити так, аби скаа спокійніше приймали той факт, що їхні родини вбито. Ти цілий день витратив на те, аби муштрувати солдатів, які — незалежно від того, чи ти будеш з ними — не протримаються проти навченого та рішучого ворога і хвилини. Ми слідуємо за хлопчиком на королівському троні, який, здається, навіть не уявляє у наскільки паскудному становищі опинилося місто. Як ми до такого докотилися?
Кривоніг похитав головою.
— Келсьє. Це він віддав нам місто і змусив відчувати відповідальність за те, аби його захистити.
— Таж ми не з такого тіста зроблені! Ми — злодії та шахраї. Нам на це місто повинно бути начхати. Ну, тобто… я вже до того дійшов, що «гамую» посудомийок, аби їм було веселіше працювати! З таким само успіхом я можу почати вдягатися у рожеве та роздавати квіти на площі. На весіллях би гору грошей заробив!
Кривоніг фиркнув і підняв свою кружку.
— За Уцілілого! — промовив він. — Най він буде проклятий за те, що знав нас краще за нас самих.
Бриз теж підняв кружку.
— Най буде він проклятий, — тихо погодився він.
Вони замовчали. Ці розмови з Кривоногом… були вже не просто розмовами. Бриз навіть відчував від них свого роду задоволення. «Гамування» — це було прекрасно: воно зробило його таким, яким він був зараз. Але також це була й робота. Та навіть пташки не можуть літати постійно — доводиться відпочивати.
— Ось ти де!
Бриз різко розплющив очі. У дверях їдальні, неподалік краю столу, стояла Алріанна. На ній була легка блакитна сукня — де вона взагалі їх стільки взяла? Бездоганний макіяж, бант у волоссі. Це довге біляве волосся — звична річ на Заході, але майже нечувана у Центральній Домінії — і ця зухвала, приваблива фігура. Гамівник відчув, як у ньому миттєво розквітло бажання.
«Ні! — подумав Бриз. — Вона удвічі молодша за тебе! Ти брудний старигани! Брудний!»