«Це не він, — подумала дівчина. — Або якщо це він, то розкрити його буде не настільки легко, як я вважала».
Вона роздратовано насупилася. Відтак зітхнула, піднялась і перейшла на інший бік даху. ОрСеур послідував за нею.
— А скажи, — поглянула на нього Вен, — коли Келсьє наказав тобі взяти його тіло, чого саме він велів тебе вчити людей?
— Прошу, пані? — перепитав кандра.
— Він змусив тебе з’явитися до них, ніби ти воскрес.
— Так.
— Ну, і що ти мав говорити?
ОрСеур знизав плечима.
— Надзвичайно прості речі, пані. Я їм сказав, що нині час повстати. Я сказав їм, що я — тобто Келсьє — повернувся до них після смерті, аби дарувати надію на перемогу.
«Я — це те, чого тобі ніколи не знищити, хоч як не намагайся, — були останні слова Келсьє, які він прокричав просто в обличчя Пану Всевладарю. — Я — це надія».
«Я — це надія».
То чи повинно дивувати те, що ця концепція стала центральною для культу, що утворився довкола його особи?
— А чи заповідав він тобі вчити речей на кшталт тих, що ми чули зараз від Дему? — випитувала далі Вен. — Про те, що попіл більше не падатиме, а сонце стане жовтим?
— Ні, пані.
— Так я й гадала.
Знизу почувся звук кроків по бруківці — це Дему вирушив у бік палацу.
Вен м’яко зістрибнула у провулок за його спиною. До честі чоловіка, він її почув і різко розвернувся, поклавши долоню на дуельний ціпок.
— Спокійно, капітане, — промовила дівчина, підіймаючись.
— Леді Вен? — здивувався той.
Вона кивнула й підійшла ближче, аби він краще бачив її у темряві ночі. У неї з-за спини ще мляво світили смолоскипи, імла клубочилась у повітрі, бавлячись із тінями.
— Я не знала, що ви — член Церкви Уцілілого, — тихо сказала вона.
Капітан опустив погляд. Попри те що він був на дві долоні вищий за неї, у присутності дівчини він ніби зменшився в розмірах.
— Я… я знаю, що ви цього не любите. Перепрошую.
— Усе гаразд, — заспокоїла його дівчина. — Ти робиш добру справу для цих людей. Еленд зрадіє, дізнавшись про твою відданість.
— Вам обов’язково розповідати йому про це? — поглянув на неї Дему.
— Він повинен знати, у що вірить його народ, капітане. А чому ти проти того, аби я розповіла йому?
Дему зітхнув.
— Я просто… я не хочу, аби команда вирішила, що я потураю людям. Гем вважає всі ці проповіді про Уцілілого дурістю, а на думку лорда Бриза, єдина причина підтримувати якусь релігію — це те, що вона робить людей покірнішими.
Вен поглянула на нього крізь темряву.
— Ти справді віриш?
— Так, леді.
— Але ж ти був знайомий із Келсьє, — відповіла дівчина. — Ти з нами був майже від самого початку. Тобі ж прекрасно відомо, що він — не бог.
Дему поглянув їй в очі, і в його погляді відчувався виклик.
— Він пожертвував собою, аби скинути Пана Всевладаря.
— Та це не робить із нього бога.
— Він навчив нас, як вижити, як знайти надію.
— Ви виживали й до того, — заперечила Вен. — І люди плекали надію ще до ув’язнення Келсьє.
— Ця надія була не така, як зараз, — промовив Дему. — До того ж… у ньому була сила, леді. Я це відчував.
Вен замислилась. Їй ця історія була добре відома: Келсьє використовував Дему як приклад для решти армії у боротьбі зі скептицизмом солдатів, спрямовуючи його удари за допомогою алломантії, від чого Дему здавалося, ніби у нього є надприродні здібності.
— Я вже знаю про алломантію, — додав капітан. — Але… Я того дня відчував його «поштовхи» на своєму мечі. Я відчував, що він мене використовує, що робить мене чимось більшим, ніж я був насправді. Іноді мені здається, що я й досі його відчуваю. Він робить мою руку сильнішою, він скеровує мою зброю…
— А ти пам’ятаєш, як ми зустрілися вперше? — перебила його Вен, нахмурившись.
Дему кивнув.
— Звісно. Того дня, коли армію було знищено, ви прийшли до печер, де я переховувався. Я тоді стояв на варті. Розумієте, леді, — навіть тоді я знав, що Келсьє прийде по нас. Я знав, що він прийде і забере тих, хто зберіг віру, провівши нас назад до Лютаделя.
«Він прийшов до тих печер лише тому, що я його змусила. Він хотів убити себе, вийшовши сам битися проти цілого війська».
— Знищення армії було всього лиш перевіркою, — вів далі Дему, уважно дивлячись в імлу. — Ці армії… облога… це всього лише перевірка. Аби зрозуміти, хто здатен уціліти та вижити.