Вен похитала головою.
— Я це обов’язково виправлю, — пообіцяв він. — Щойно ми з усім цим розберемося, щойно я захищу трон від зазіхань, я все надолужу.
Вен кивнула, а потім раптом обернулася, почувши у себе за спиною якийсь рух.
Сценою йшов один із членів Зібрання.
— Ти нервуєшся, — трохи нахмурився Евенд. — Навіть більше, ніж зазвичай. Я щось випускаю з виду?
— Не знаю, — похитала головою Вен.
Евенд привітався з одним із членів Зібрання — з фракції скаа — міцним рукостисканням. Вен стояла з ним поруч; її задумливість розвіялась, мов імла, і дівчина повернулась думками до поточного моменту.
«Що ж не дає мені спокою?»
У залі не було де яблуку впасти: усім хотілося побачити історичну подію на власні очі. Евенд мусив навіть виставити біля дверей вартових, аби стежили за порядком. Та її дратувала не тільки кількість людей. У повітрі вирувало відчуття… хибності того, що відбувається. Люди збігалися до зали Зібрання, мов мерлятники на запах гнилої плоті.
— Це неправильно, — промовила Вен, стискаючи руку Евенда, коли той скаа відійшов. — Влада не повинна переходити з одних рук в інші на підставі того, що було сказано зі сцени.
— Те, що цього не траплялося раніше, не означає, що цього не може статися взагалі, — заперечив молодий Венчер.
Дівчина похитала головою.
— Щось піде не так, Евенде. Цетт тебе здивує… а можливо, і Пенрод також. Такі люди, як ці двоє, не стануть сидіти склавши руки, вони не дозволять вирішувати їхнє майбутнє якимось там виборам.
— Я знаю, — відповів він. — Але не тільки вони тут здатні на несподіванки.
Вен здивовано поглянула на нього.
— Ти щось запланував?
Евенд замислився та подивився на неї.
— Я… ну, тобто я і Гем — ми дещо придумали вчора ввечері. Один маневр. Я збирався розповісти тобі, але не встиг. Нам доведеться діяти дуже швидко.
Вен нахмурилась, відчувши в його голосі тривогу. Вона хотіла було сказати щось, але передумала і просто зазирнула Евенду в очі. Його погляд, здавалося, був дещо зніяковілим.
— Що? — не стрималась вона.
— Ну… це пов’язано з тобою та твоєю репутацією. Я повинен був спершу спитати тебе, але…
Дівчина відчула, як її хребтом пробігся холод. У них за спиною останній член Зібрання зайняв нарешті своє місце, і піднявся Пенрод, готуючись розпочинати засідання. Він поглянув на Евенда і прокашлявся.
Той тихо вилаявся.
— Слухай, немає часу на пояснення, — швидко зашепотів він. — Насправді нічого особливого, можливо, я навіть не отримаю так багато голосів, як розраховую. Але я повинен спробувати. І це нічого не змінює. Між нами не змінює, я маю на увазі.
— Що?
— Лорде Венчере? — покликав його Пенрод. — Ви готові починати засідання?
Присутні миттю затихли. Вен з Елендом досі стояли у центрі сцени — між трибуною та місцями для членів Зібрання. Дівчина поглянула на нього, відчуваючи, як її душу рвуть на шматки страх, розгубленість і ледве помітне відчуття, що її зрадили.
«Чому ти нічого мені не сказав? — подумала вона. — Як я можу бути до чогось готова, якщо ти не розповідаєш мені про свої плани? І… чому ти так дивишся на мене?»
— Вибач, — промовив Евенд і зайняв своє місце.
Вен залишилась стояти сама перед усіма присутніми. Колись така увага страшенно б її налякала. Та й досі вона відчувала дискомфорт. Дівчина злегка опустила голову і пройшла у кінець зали, до свого — ніким не зайнятого місця.
Гема там не було. Вен нахмурилась і почала роззиратися довкола, а Пенрод тим часом оголосив засідання відкритим.
«Ось він де», — подумала дівчина, побачивши Гема, який спокійно сидів з групою скаа.
Вони тихо перемовлялися між собою, та навіть посилений оловом слух Вен не зміг виокремити їхні голоси у гаморі великого натовпу. Бриз стояв із кількома солдатами Гема в кінці зали.
Не мало ніякого значення, чи їм щось відомо про план Евенда, — вони були занадто далеко, аби Вен могла щось випитати.
Дівчина роздратовано розправила поділ сукні та сіла. Такою сліпою вона не почувалася з…
«З тієї ночі рік тому, — подумала вона, — коли ми розкрили справжній задум Келсьє і мені здавалося, що весь світ довкола мене летить у прірву».
Можливо, це добрий знак? Невже Евенд спромігся в останню мить вигадати якийсь блискучий політичний виверт? І тоді байдуже, що він нічого їй не розповів, — Вен усе одно не розуміється на цих юридичних штуках.
«Але… раніше він завжди ділився зі мною своїми планами».