Пенрод продовжував щось говорити, вочевидь, збираючись максимально використати час, відведений йому для виступу. Цетт сидів у першому ряду серед глядачів у оточенні добрячих двох десятків солдатів — на обличчі його був самовдоволений вираз. Воно й не дивно. З того, що чула Вен, Ешвезер Цетт сподівався здобути сьогодні легку перемогу.
Але що запланував Евенд?
«Пенрод проголосує за себе, — прикинула Вен. — Як і Еленд. Залишається двадцять два голоси. Торговці підтримують Цетта, скаа — також. Вони занадто сильно бояться його війська, аби голосувати за когось іншого.
Залишаються аристократи. Хтось із них неодмінно проголосує за Пенрода — він є найвпливовішим аристократом міста; багато членів Зібрання є його давніми політичними союзниками. Та навіть якщо йому вдасться отримати половину голосів фракції аристократів — а це ще під сумнівом, — усе одно переможе Цетт. Ешвезеру вистачить двох третин голосів, аби сісти на трон».
Восьмеро купців, восьмеро скаа. Шістнадцять осіб на боці Цетта. Він точно переможе. Що тут може зробити Еленд?
Пенрод нарешті закінчив своє вступне слово.
— Та перш ніж ми проголосуємо, — оголосив він, — я б хотів запропонувати кандидатам виступити з фінальним зверненням. Лорде Цетте, візьмете слово першим?
Той, сидячи на своєму місці, похитав головою.
— Я вже озвучив свої пропозиції та свої погрози, Пенроде. Ви всі розумієте, що краще вам проголосувати за мене.
Вен насупилася. Він був такий впевнений у собі, та все-таки… вона швидко перевела погляд на Гема — той розмовляв із капітаном Дему. А поруч з ним сидів один із тих, хто тоді переслідував її на ринку, — жрець Уцілілого.
Вен, обернувшись, уважно поглянула на присутніх. Представники скаа у Зібранні почувалися явно не у своїй тарілці. Дівчина подивилась на Еленда — він якраз піднявся і йшов до трибуни. Він знову мав упевнений вигляд, а у строгому мундирі й справді був схожий на короля. Та й корона була на місці.
«Це нічого не змінює. Між нами не змінює, я маю на увазі. Вибач».
Він збирався використати її репутацію, аби завоювати собі голоси. А її репутація була репутацією Келсьє, хоча це мало значення тільки для скаа. І вплинути на них можна було лише в один спосіб…
— Ти вступив у Церкву Уцілілого, так? — прошепотіла вона.
Раптом усе стало на свої місця — реакція фракції скаа у Зібранні, логіка моменту, слова, які Еленд сказав їй раніше. Якщо Еленд вступив у Церкву, члени Зібрання від скаа побояться проголосувати проти нього. А Евенду шістнадцять голосів для того, аби зберегти за собою трон, і не потрібні; якщо Зібрання зайде в глухий кут, значить він переміг. Якщо він матиме голоси вісьмох скаа і власний голос, іншим його не усунути!
— Дуже розумний хід, — прошепотіла вона.
Та цей маневр міг і не спрацювати. Все залежатиме від того, наскільки сильний вплив має Церква Уцілілого на фракцію скаа у Зібранні. Утім, навіть якщо хтось зі скаа і проголосує проти Еленда, знайдуться аристократи, які віддадуть свої голоси за Пенрода. Якщо їх набереться достатньо, Зібрання все одно доведе свою неспроможність і Еленд залишиться королем.
Щоправда, заплативши за це своєю чесністю.
«Це несправедливо», — майнуло в голові у Вен.
Якщо Евенд вступить до Церкви Уцілілого, він дотримуватиметься обіцянок, які він дав її членам. А якщо Церква Уцілілого отримає підтримку влади, з часом вона може стати в Лютаделі настільки ж впливовою, як колись було Сталеве Міністерство. І… як це змінить ставлення до неї з боку Евенда?
«Це нічого не змінює», — пообіцяв він.
Вен наче крізь імлу почула, як він починає своє звернення, і тепер усі його згадки про Келсьє стали для неї очевидними. От тільки єдине, що вона цієї миті відчувала, — це легку тривогу. Все було так, як і попереджав Зейн. Вона була кинджалом — не дослівно, звісно — вона була інструментом. Тим, чим Евенд збирався захищати місто.
Вона мала б розгніватися, їй мало би зробитися гидко! Та чому вона не може відірвати очей від присутніх у залі Зібрання? Чому вона не могла зосередитися на словах Евенда, на тому, як він підносив її? Чому вона раптом така накручена?
І що це за люди, які обережно пробираються до сцени, тримаючись попід стінкою?
— Отже, — промовив Евенд, — з благословення самого Уцілілого, я прошу вас проголосувати за мене.
Він замовчав і чекав. Це був рішучий крок — приєднання до Церкви Уцілілого узалежнювало Евенда від духовної влади цілої групи людей. Але Гем і Дему вважали, що це добра ідея. Молодий Венчер більшу частину вчорашнього дня провів, поширюючи плітки про своє рішення серед скаа.