Здавалося, це і справді вдалий хід. Єдине, що його турбувало, — це реакція Вен. Евенд поглянув на неї. Сама Вен до Церкви Уцілілого не належала, але його вступ туди означав — принаймні теоретично, — що він визнає роль дівчини у її міфології. Евенд усе намагався впіймати її погляд і усмішку, але дівчина на нього не дивилася. Вона не відривала погляду від глядацької зали.
Евенд насупився. Вен різко піднялася.
Раптом якийсь чоловік, що сидів серед публіки, проштовхнувся повз двох солдатів у першому ряду та, виконавши надприродно довгий стрибок, приземлився на сцені. Він витягнув дуельний ціпок.
«Якого біса?» — приголомшено подумав Еленд.
На щастя, два місяці занять фехтуванням — за наполяганням Тіндвіл — не минулися марно, і в ньому прокинулися інстинкти, про наявність яких він навіть не підозрював. Громило кинувся на Евенда — той ухилився і покотився по підлозі. Боляче ударившись об сцену, він підняв голову та побачив, що здоровило мчить на нього, замахнувшись своїм ціпком.
Раптом над молодим королем пролетів вир білого мережива та спідниць. Вен, кинувшись ногами вперед, з усієї сили вдарила нападника, і той, перевертаючись у повітрі, полетів назад.
Той застогнав. Дівчина з глухим ударом приземлилася просто перед Елендом.
Залою Зібрання відлунювали зойки та крики.
Вен ударом ноги відкинула трибуну.
— Тримайся позаду мене, — прошепотіла вона, і в її руці блиснув обсидіановий кинджал.
Еленд нерішуче кивнув, у той самий час відстібаючи від поясу меча та підіймаючись на ноги. Громило був не сам — залою пробивалися йому на поміч три групи озброєних чоловіків. Одна атакувала передні ряди, відтягуючи на себе увагу гвардійців. Інша група вже дерлася на сцену. Третя ж була зайнята кимось у натовпі. Солдатами Цетта.
Громило нарешті піднявся. Виглядало на те, що удар Вен не завдав йому значної шкоди.
«Вбивці? — подумав Еленд. — Але хто їх послав?»
Коли до нападника приєдналися п’ятеро його товаришів, він посміхнувся. У приміщенні панував хаос — члени Зібрання тікали навсібіч, їхні тілоохоронці намагалися їх захистити. Але під сценою тривав бій, дорогу в цьому напрямку було заблоковано, і представники народу, прагнучи втекти з зали, утворили затор біля бічних дверей. Та нападників вони, вочевидь, не цікавили.
Їх цікавив лише Еленд.
Вен напружено чекала, поки вони підуть в атаку; попри вишукану сукню, її постава випромінювала загрозу. Еленду навіть здалося, ніби він чує її тихе ричання.
Незнайомці пішли в атаку.
Вен рвонула вперед, махнувши кинджалом у бік громила, який очолював групу. Та межі його досяжності були занадто великі — він легко відбив її удар одним помахом свого ціпка. Всього нападників зараз було шестеро; троє з них однозначно були громилами, а троє інших — або монетостріли, або смикачі. Потужна група тих, хто використовує метали. Комусь дуже не хотілося, аби вона швидко закінчила цей бій за допомогою своїх монет.
Та вони не розуміли, що в такій ситуації вона б нізащо не стала використовувати монети. Не тоді, коли так близько Еленд, не тоді, коли в приміщенні стільки людей. Монети неможливо відбити якось безпечно — якби вона жбурнула жменю монет у своїх ворогів, загинули б випадкові, невинні люди.
Вона повинна була вбити їх швидко. Нападники тим часом розходилися віялом, оточуючи їх з Елендом. Вороги розбилися попарно — в кожній парі по одному громилу та одному монетострілу. Вони спробують атакувати з флангів, намагаючись пробитися повз неї до Еленда. Вен потягнулася собі за спину залізом, з дзвінким виском «витягнувши» з піхов короля меч. Вона впіймала його руків’я та метнула в одну з пар. Монетостріл «штовхнув» зброю назад на неї, але дівчина, своєю чергою «відштовхнула» меч убік, і той, крутячись у повітрі, полетів у напрямку другої пари алломантів.
Один із них знову «штовхнув» меч у її бік. Вен «потягнула» ззаду та вирвала з рук Еленда піхви з металевим наконечником та, тримаючи за застібку, метнула у суперників. Піхви та меч розминулися у польоті. Цього разу монетостріл «відштовхнув» обидва предмети вбік, просто у глядачів, що розбігалися в усі сторони.
Люди голосили у відчаї, штовхаючись та намагаючись вибратися з зали. Вен міцно стиснула зуби. Потрібна потужніша зброя.
Вона кинула обсидіановий кинджал у бік іще однієї пари убивць, потім стрибнула до іншої, прошмигнувши під широким ударом одного з громил. Монетостріл не мав на собі жодного металу, який би вона могла відчути; його сюди прислали тільки для того, аби не дати вбити громила монетами. Вони, певно, вважали, що Вен легко перемогти, якщо відібрати в неї можливість стріляти монетами.