Без нього витримати біль від рани у плечі, кров з якої залила весь рукав, та нищівний біль у боку, було неможливо. Вен просто не могла думати ні про що інше.
У неї над головою низько просвистів ціпок. Дівчина відсахнулась убік і прокотилась підлогою, але грації та швидкості, які забезпечував їй п’ютер, у рухах Вен уже не відчувалося. Від удару звичайної людини вона б ще змогла ухилитися… але удар алломанта — це зовсім інша справа.
«Не треба було палити дюралюміній!» — подумала вона.
Це був ризик. Так, з його допомогою дівчина змогла вбити двох громил, але зрештою залишилась зовсім беззахисною. На неї з усієї сили опускався ціпок.
Раптом у громила врізалося щось велике і з гарчанням повалило його на землю. Вен, піднявши голову, побачила, як громило ввалив ОрСеуру ціпком по голові з такою силою, що в того аж тріснув череп. Але все-таки громило стікав кров’ю і сипав прокльонами, а ціпок його покотився по підлозі сцени. Дівчина його підхопила, звівшись на рівні ноги міцно зчепила зуби та з усієї сили тицьнула його кінцем ціпка в обличчя. Він, брудно вилаявшись, відбив її удар і своєю ногою підсік ногу Вен.
Вона відчувала поруч із собою ОрСеура. Вовчур, як це не дивно, посміхався. На його плечі зяяла відкрита рана.
Але ні, це була не рана. Це розійшлася плоть кандри — і там виблискував заздалегідь схований флакон з металом. Поки громило підіймався на ноги, Вен, схопивши флакон, перекотилася на інше місце, намагаючись не показувати його, а тоді проковтнула його вміст. На підлозі перед нею з’явилася тінь іншого громила — той якраз замахнувся ціпком, готуючись завдати потужного удару.
П’ютер знову розпалив життя у ній, і біль від ран перетворився лише на глухе, дратівливе тло. Вен кинулась убік, ухиляючись, так при цьому вдарившись об підлогу, що аж тріски полетіли на всі боки. Дівчина скочила на ноги та вдарила кулаком у руку її здивованого суперника.
Цього було явно недостатньо для того, аби зламати кістку, але, вочевидь, вийшло дуже боляче. Громило — в роті якого тепер бракувало двох зубів — аж заричав від болю. Краєм ока Вен побачила збоку від себе ОрСеура — той підіймався на лапи, а щелепа його неприродно відвисала. Кандра кивнув їй — мовляв, хай громило думає, що убив його.
В бік Евенда знову полетіли монети. Вона, навіть не дивлячись у той бік, «відштовхнула» їх. Тим часом ОрСеур напав на громила ззаду, і той заскочено розвернувся, підставляючись під удар Вен. Ціпок чоловіка пройшов за кілька сантиметрів від голови дівчини та з усієї сили вдарив кандру по спині, але дівчина атакувала його рукою в обличчя. Але не кулаком — так громила не перемогти.
Виставивши вказівний палець, вона обрала бездоганну ціль — і вже за мить око громила луснуло в очниці.
Дівчина відскочила назад, а чоловік заволав не своїм голосом, затуляючи обличчя руками. Вен вломила йому кулаком у груді, збивши з ніг, а тоді перескочила зіщулене тіло кандри та схопила з підлоги свій кинджал.
Громило помер, в агонії закриваючи своє обличчя, з кинджалом у грудях. Вен обернулася, відчайдушним поглядом шукаючи Евенда. Той забрав зброю одного з убитих нападників і відбивався від двох монетострілів, які ще трималися на ногах і яких те, що Вен «відштовхнула» всі їхні монетні атаки, добряче розлютило. Забувши про алломантію, вони повитягали свої дуельні ціпки та намагалися дістати ними молодого короля. Завдяки тренуванням, Евенд досі був живий — але тільки тому, що його суперники мусили стежити одним оком за Вен, аби вона й сама не використала проти них свої монети.
Дівчина підкинула ногою ціпок щойно вбитого нею громила та впіймала його на льоту. Заричавши, вона кинулась на них, крутячи своєю зброєю, і один з монетострілів закричав. Іншому вистачило розуму «відштовхнутися» від трибуни та полетіти убік. Але Вен все-таки встигла вломити йому ціпком і він відлетів з поля зору. Наступним ударом вона дістала його компаньйона, який намагався втекти.
Еленд стояв, важко дихаючи, його мундир був геть розтріпаний.
«Він бився краще, ніж я сподівалася», — визнала подумки Вен, намагаючись зрозуміти, наскільки важко поранений її бік.