Він змусив себе розплющити очі. Не можна дозволяти собі відволікатися; він мусив бути сильним. Він — король.
— Гадаєш, їх Страфф послав? — поцікавився Еленд.
Гем кивнув.
— А хто ж іще? Вони намагалися добратись до тебе та Цетта. Здається, твоя погроза убити його не настільки на нього вплинула, як ми розраховували.
— А як Цетт?
— Ледве вижив. Але вони все-таки примудрилися убити половину його солдатів. У цьому гармидері ми з Дему навіть не одразу побачили, що відбувається з тобою та Вен на сцені.
Еленд кивнув. Поки Гем прибіг на поміч, дівчина сама встигла розібратися з нападниками. Усіх шістьох вона вбила лише за кілька хвилин.
Гем кілька секунд помовчав, а потім подивився на молодого короля.
— Я скажу так, Еле, — промовив він тихо. — Я вражений. Самого бою я не бачив, зате бачив його наслідки. Одна справа — перемогти шістьох алломантів, але зовсім інша — зробити це, захищаючи при цьому звичайну людину та намагаючись не завдати шкоди випадковим глядачам. А цей останній…
— Пам’ятаєш, як вона тоді врятувала Бриза? — похитав головою Евенд. — Це відбувалося доволі далеко, але я можу голову дати на відсіч, що бачив, як вона за допомогою своєї алломантії розкидала коней, ніби це були іграшки якісь. Ти колись таке бачив?
Гем похитав головою.
Молодий Венчер якийсь час сидів мовчки.
— Гадаю, треба розпланувати подальші кроки. Враховуючи те, що відбулося сьогодні, ми не можемо…
Раптом він замовк і Гем вичікувально поглянув на нього.
— Що?
— Посланець, — пояснив Евенд, кивнувши на двері.
Щойно прибулий впевнено представився солдатам, після чого вони супроводили його до сцени. Евенд піднявся і пішов назустріч низенькому чоловіку в мундирі з гербом Пенрода.
— Мій пане, — вклонився той, — мене було сюди послано, аби сповістити вас, що голосування продовжиться у маєтку лорда Пенрода.
— Голосування? — втрутився Гем. — Що за нісенітниці! Його Величність тільки що ледве не вбили!
— Перепрошую, мій пане, — пояснив посланець. — Мені просто наказали передати запрошення.
Евенд зітхнув. Він сподівався, що з огляду на останні події, Пенрод відкладе голосування на потім.
— Якщо вони не оберуть нового правителя сьогодні, Геме, то трон залишиться моїм. Чекати вони більше не стануть.
Гем зітхнув.
— А якщо там на тебе чекають інші вбивці? — тихо попередив він. — Вен щонайменше кілька днів буде не у формі.
— Я не можу завжди розраховувати тільки на її захист, — відповів Евенд. — Ходімо.
— Я голосую за себе, — сказав лорд Пенрод.
«Нічого дивного», — подумав Евенд.
Він сидів у комфортабельній вітальні маєтку Пенрода в товаристві переляканих членів Зібрання — на щастя, ніхто з них під час атаки не постраждав. Кілька з них тримали в руках склянки з напоями, по периметру була розставлена ціла армія вартових, які з підозрою поглядали одне на одного. У приміщенні був також Нурден із трьома іншими писарями, які, згідно з законом, повинні були засвідчити перебіг голосування.
— Я також голосую за лорда Пенрода! — промовив лорд Дюкалер.
«Також нічого неочікуваного, — подумав Еленд. — Цікаво, скільки це коштувало Пенроду?»
Маєток Пенрода не був замком, але оздоблений був розкішно. Після напруженого дня Еленд почувався дивовижно добре у м’якому кріслі. Утім, молодий Венчер боявся, що ця м’якість його заколише. Заснути зараз — легше легкого…
— Я голосую за Цетта, — промовив лорд Габрен.
Еленд стрепенувся. Це був другий голос за Цетта, і тепер Ешвезер відставав від Пенрода на три голоси.
Усі обернулися до Евенда.
— Я голосую за себе, — відповів він, намагаючись, аби голос його звучав твердо, хоча це було важко зробити після всього, що трапилось.
Далі голосували торговці. Еленд відкинувся на спинку крісла, приготувавшись почути цілу низку голосів на користь Цетта.
— Я голосую за Пенрода, — сказав Філен.
Еленд тривожно випростався у кріслі.
«Що?!»
Наступний купець віддав голос також за Пенрода. І наступний. Молодий Венчер лише приголомшено слухав.
«Що ж я проґавив?» — думав він.
Поглянув на Гема, але той лише розгублено знизав плечима.
Філен, люб’язно посміхнувшись, подивився на Еленда, і той ніяк не міг зрозуміти, що саме він побачив у його погляді — зловтіху чи задоволення.
«Він став на бік іншого? Так швидко?»
Адже саме Філен допоміг Цетту пробратися у місто.
Еленд поглянув на ряд торговців, марно намагаючись прочитати щось на їхніх обличчях. Самого Цетта на зустрічі не було — він повернувся до замку Гастінгів лікуватися.