— Страффе, — кивком голови привітався Пенрод.
— Ферсоне.
— Твої люди чудово билися, — промовив лорд Пенрод. — І все-таки я радий, що твоєму синові не довелося помирати. Він — чудовий хлопчина. Поганий король, але благородний чоловік.
«Чимало моїх синів померли сьогодні, Ферсоне, — подумав Страфф. — І той факт, що Еленд досі живий, — це не щасливий збіг обставин, а іронія».
— Ви готові здати місто? — спитав Венчер.
Пенрод кивнув.
— Тільки Філен із його торговцями хочуть гарантій, що вони отримають титули, які обіцяв їм Цетт.
— Ферсоне, ви ж мене знаєте, — недбало відмахнувся Страфф.
«Раніше ти кожного тижня ледве не плазував переді мною на балах».
— Я завжди шаную ділові угоди. Я був би ідіотом, якби відмовився задобрити цих купців, — адже це вони платитимуть мені найбільші податки у цій домінії.
— Я радий, що ми порозумілися, Страффе, — кивнув Пенрод. — Я не довіряю Цетту.
— Сумніваюся, втім, що ви довіряєте мені, — відзначив Венчер.
Пенрод посміхнувся.
— Але вас я знаю, Страффе. Ви — один із нас, ви — аристократ з Лютаделя. Окрім того, саме ваше королівство виявилося найстабільнішим з усіх. А саме це нам зараз і потрібно. Люди хочуть хоч трошки стабільності.
— Ти говориш майже як мій придуркуватий син.
Пенрод замовчав, потім похитав головою.
— Ваш син — не дурень, Страффе. Він просто ідеаліст. Сказати по правді, мені навіть трохи прикро бачити, як його невелика утопія розвалюється на очах.
— Якщо вам за нього прикро, Ферсоне, значить, ви також ідіот.
Пенрод скам’янів. Страфф упіймав його горді очі своїми та не відпускав, аж поки новообраний король Лютаделя не відвернувся. Цей обмін поглядами був простим, майже без сенсу — але став дуже важливим нагадування.
Страфф тихо засміявся.
— Тобі доведеться звикнути, Ферсоне, що ти знову — маленька рибка.
— Я знаю.
— Не вішай носа, — підбадьорив його Венчер. — Якщо передача влади відбудеться так, як ти пообіцяв, то ніхто навіть не помре. Хто знає, можливо, я навіть дозволю тобі залишити собі корону.
Пенрод підняв очі.
— У цьому краю давно не було королів, — тихо пояснив Страфф. — Тут правили могутніші люди. Я, звісно, не Пан Всевладар — але можу стати імператором. Хочеш зберегти корону і бути моїм васалом?
— Це залежить від ціни, Страффе, — обережно промовив Пенрод.
«А ти не до кінця зламаний, значить».
Пенрод завжди вирізнявся розумом; він був найвпливовішим з аристократів, які вирішили залишитися в Лютаделі, — і ця ставка нарешті зіграла.
— Ціна незмірна, — промовив Венчер. — До абсурду незмірна.
— Атій? — здогадався Пенрод.
Страфф кивнув.
— Еленд його не знайшов, але десь же він зберігається. Під моїм командуванням ці жеоди видобувалися — мої люди десятиліттями збирали їх та звозили до Лютаделя. Мені відомо, скільки було всього зібрано, а також відомо, що аристократам було видано лише незначну частину цього обсягу. Решта лишається в місті.
— Я спробую знайти його, Страффе, — кивнув Пенрод.
Страфф підняв брову.
— До етикету тобі теж доведеться звикати заново, Ферсоне?
Лорд Пенрод завмер, а потім схилив голову.
— Я спробую знайти його, мій пане…
— Гаразд, із цим розібралися. А тепер розкажи, що там чути про Елендову дівку?
— Вона після бійки втратила свідомість, — розповів Пенрод. — У мене на їхній кухні шпигунка є, то вона розповіла, що відносила миску бульйону до покоїв леді Вен. І та нічого не з’їла.
Страфф насупився.
— А твоя шпигунка може підсипати щось у їжу цій з-імли-народженій?
Пенрод зблід.
— Я… гадаю, це нерозумний хід, мій пане. Окрім того, ви ж знаєте, які ці з-імли-народжені витривалі.
«Можливо, вона справді настільки знесилена… — подумав Страфф. — Якби нам вдалося пробратися до неї…»
Від згадки про її дотик до його емоцій, старший Венчер знову схолоднів. Заціпенів. Спорожнів.
— Вам не варто аж так її боятися, мій пане, — промовив Пенрод.
Страфф підняв брову.
— Я її не боюся, я дотримуюся заходів безпеки. І я нізащо не увійду до міста, поки мені не буде гарантовано абсолютну безпеку — а поки я не увійду до міста, твоєму місту загрожує Цетт. Або ще гірше — ти думав, що з містом буде, якщо його вирішать атакувати колоси? Я веду перемовини з їхнім лідером, і він, здається, тримає чудовиськ під контролем. Поки що. Ти колись бачив результати атаки колосів, Ферсоне?
Певно, не бачив; Страфф і сам не бачив до останнього часу.