Еленд здивовано підняв брову.
— Накажете замінити ґрати? — поцікавився Фелт.
— Ні. Просто замініть ті замки на інші та поставте вартових. Я хочу, аби наступного разу, коли отруювачі поткнуться до міста, їх упіймали.
Фелт кивнув і зі щасливою усмішкою на обличчі вирушив виконувати наказ. Його здібності шпигуна останнім часом нечасто ставали в пригоді, й він, здається, щиро тішився дорученням, отриманим від Евенда. Молодий Венчер своєю чергою відзначив, що треба залучити Фелта до виявлення шпигуна-кандри — якщо, звісно, він сам ним не був.
— Мій пане, — підійшов до нього Дему. — Гадаю, я можу висловити ще одне припущення щодо того, як відбувається отруєння.
— Справді? — обернувся до нього Еленд.
Дему кивнув і подав знак якомусь юнаку, котрий стояв трохи на віддалі. На вигляд йому було років вісімнадцять, а брудне обличчя та одяг видавали в ньому робітника-скаа.
— Це — Ларн, — представив його Дему. — Член моєї громади.
Юнак вклонився Елендові; з усієї його постави було зрозуміло, що він страшенно хвилюється.
— Говори, Ларне, — підштовхнув його ліктем капітан. — Розкажи лорду Венчеру, що ти бачив.
— Ну, мій пане, — пробелькотів той, — я намагався розповісти про це королю… Новому королю, я хотів сказати.
Ларн увесь почервонів від зніяковіння.
— Усе гаразд, — заспокоїв його Еленд. — Продовжуй.
— Але його люди мене не пустили. Сказали, що у короля немає на це часу. Тому я прийшов до лорда Дему. Я гадав, можливо, він повірить мені…
— Та що сталося? — нетерпляче спитав Евенд.
— Інквізитор, мій пане, — тихо промовив Ларн. — Я бачив у місті інквізитора.
Евенду раптом стало холодно.
— Ти впевнений?
Юнак кивнув.
— Я все своє життя прожив у Лютаделі, мій пане. Я багато разів бачив страти… Я б точно впізнав одне з цих чудовиськ. Я бачив його. Штирі в очах, високий, у накидці, прокрадався кудись вночі. Це було неподалік центру міста. Присягаюся.
Евенд перезирнувся з Дему.
— Не він один його бачив, мій пане, — тихо додав той. — Деякі з членів моєї громади стверджують, що бачили інквізитора, який тинявся неподалік Кредік-Шо. Я на ці повідомлення спершу не звернув уваги… але Ларн заслуговує на довіру. Якщо він щось сказав — значить, так і було. У нього зір майже настільки ж добрий, як і в оловооких.
Евенд повільно кивнув та відрядив кількох своїх гвардійців перевірити той район. Після цього колишній король знову переключив свою увагу на заготівлю деревини. Він роздавав накази, організовував солдатів у команди — якісь він відправляв працювати, якісь — шукати ще робітників. З огляду на брак палива, більшість міських кузень позачинялася, і їхні працівники тепер тинялися без діла. Можна було бодай чимось їх зайняти.
Він побачив, як у поглядах цих чоловіків, коли вони почали розходитися, ключем б’є енергія. Евенду була знайома ця рішучість, ця впевненість ходи. Це був наслідок сатисфакції, коли ти чимось займаєшся, а не сидиш і чекаєш знаку діяти від долі — або короля.
Евенд знову повернувся до мапи, роблячи на ній нові позначки. Краєм ока він помітив, що увійшов Гем.
— То ось куди всі поділися! — вигукнув він. — А я ж бо дивлюся, що на тренувальних майданчиках зовсім порожньо.
Евенд, усміхаючись, поглянув на нього.
— Ти знову в мундирі? — сказав Гем.
Колишній король окинув поглядом свій одяг, розроблений спеціально для того, аби миттєво виділятися на тлі вкритого попелом міста.
— Так.
— Це дуже погано, — зітхнув Гем. — Нікому не слід носити мундир.
Еленд здивовано підняв брову. Перед обличчям зими, що невблаганно наближалася, Гем нарешті піддягнув під жилет сорочку. Але й надалі був без плаща або сюртука.
Колишній король повернувся до мали.
— Цей одяг мені пасує, — промовив він. — Я в ньому добре почуваюся. До речі, мені здається, що твій жилет у якомусь сенсі — також мундир.
— Нічого подібного.
— Справді? Ніщо більше не видає в людині громила, як те, що він узимку не носить плаща, Геме. Ти використовував свій одяг для того, аби змінити реакцію людей на тебе, аби дати їм зрозуміти, хто ти такий і що з себе являєш, — але саме таким цілям і слугує форма.
— Хм… Цікавий погляд на речі.
— Та ну! — здивувався Еленд. — Ти ніколи не сперечався на цю тему з Бризом?
Гем похитав головою та відвернувся до загонів солдатів, які слухали накази щойно призначених молодим Венчером командирів.