«Він змінився, — подумав Еленд. — Керування містом, розв’язання всіх цих проблем — це навіть його змінило».
Громило тепер зробився більш поважним, більш зосередженим. Нічого дивного, адже він набагато більше за решту команди займався безпекою міста. Іноді навіть забувалося, що волелюбний громило був сім’янином. Гем небагато розповідав про свою дружину Мардру та двох дітей. Еленду здавалося, що це було через звичку, адже добрячу частину свого подружнього життя він провів далеко від родини, аби не наражати їх на небезпеку.
«Усе це місто — моя родина», — думав Еленд, дивлячись, як солдати вирушають виконувати завдання.
Хтось міг би сказати, що така проста робота, як збирання дров для опалення житла, — це нікчемно неважлива справа як для міста, якому загрожують три армії. Та Евенд знав, що скаа, які замерзали на смерть цими днями, приймуть дерево для опалення з такою само вдячністю, як і порятунок від ворожих військ.
А насправді Евенд у якомусь сенсі відчував те саме, що й ці солдати. Він відчував задоволення і навіть радість від того, що бодай щось робив, аби допомогти іншим.
— А що, як Цетт атакує нас? — промовив Гем, не обертаючись. — Адже велика частина нашого війська зараз просто розбрелася містом.
— Навіть якщо в моєму загоні зібралася тисяча осіб, для обороноспроможності міста це не така вже й велика втрата. До того ж Кривоніг вважає, що у нас буде достатньо часу, аби всіх зібрати. Ми маємо всюди посланців.
Евенд знову поглянув на мапу.
— У будь-якому разі, — додав він, — я не думаю, що Цетт наважиться найближчим часом нападати. У замку він у безпеці — нам його нізащо не захопити, адже довелося б зняти зі стін купу людей, і таким чином залишити ті без захисту. Єдине, про що йому справді треба хвилюватися, — так це про мого батька.
Евенд раптом замовк.
— Що таке? — спитав Гем.
— Ось для чого він сюди прийшов! — здивовано вигукнув Евенд. — Не розумієш? Він навмисне спалив усі мости. Якщо Страфф піде в атаку, військо Цетта битиметься з нами. Він пов’язав свою долю з нашою!
— Доволі відчайдушний крок, — нахмурився Гем.
Евенд кивнув, прокручуючи в пам’яті свою вечерю з Цеттом.
— Відчайдушний — це дуже влучне визначення. Цетт і справді у відчаї з якоїсь причини, щоправда, я так і не зміг зрозуміти, з якої. Але так чи інак, прийшовши сюди, він став на наш бік у протистоянні зі Страффом, незалежно від того, чи хотіли ми цього союзу, чи ні.
— Але що, як Зібрання вирішить здати місто Страффу? Якщо наше військо об’єднається зі Страффом та виб’є Цетта з його твердині?
— Ну, він знав, на який ризик іде, — махнув рукою Евенд.
«Цетт і не збирався уникати протистояння в межах Лютаделя. Він налаштований або захопити місто, або померти. Він вичікує, сподіваючись, що Страфф атакує, і боїться, що ми йому просто здамося. Але Страфф нізащо не буде брати місто силою, бо він боїться Вен. Тристоронній глухий кут. І четвертий елемент — колоси, дій яких ніхто не здатен передбачити».
Хтось повинен був вивести шальки терезів з рівноваги.
— Дему, — покликав капітана Еленд. — Ти готовий заступити на командування?
Той озирнувся і кивнув.
Еленд Венчер обернувся до Гема.
— У мене до тебе запитання, — промовив він.
Громило здивовано підняв брову.
— Чи здатен ти зараз на шалені вчинки?
Еленд вивів свого коня з тунелю на вибоїсту ділянку землі за межами Лютаделя. Обернувшись, колишній король подивився на міські мури. Він сподівався, що солдати отримали повідомлення від нього та не приймуть його за шпигуна або ворожого розвідника. Йому б не хотілося, аби потім у біографіях, які вивчає Тіндвіл, про нього розповідалося як про скинутого парламентом короля, який помер від стріли, пущеної його ж солдатом.
Гем вивів з тунелю крихітну сиву жінку. Як і здогадувався Еленд, громило легко знайшов підходящий прохід, яким вони змогли б вийти з міста.
— Ось так, — промовила стара, спершись на свій костур.
— Дякую тобі, добра жінко, — сказав молодий Венчер. — Ти сьогодні чудово послужила домінії.
Жінка фиркнула, піднявши брову, — й Еленд зрозумів, що вона майже сліпа. Він усміхнувся, витягнув капшук з монетами та вручив їй. Стара схопила його покарлюченими, проте на диво вправними пальцями, полізла всередину та швидко перерахувала вміст.
— На три більше?
— Це за те, аби ти тут поставила вартового, — пояснив Еленд. — Нехай очікує нашого повернення.
— Повернення? — здивувалася жінка. — Ви не тікаєте з міста.