Гамівник відпив теплого глінтвейну, уважно дивлячись на записку, яку тримав у пальцях однієї руки. Він дійшов висновку, що більше немає сенсу хвилюватися щодо якихось інтриг усередині команди: люди Келсьє надзвичайно міцно трималися одне одного, а Бриз робив усе, що було у його алломантичних силах, аби так тривало й надалі. Йому було чудово відомо, що можуть зробити з сім’єю міжусобиці.
Саме тому він так і здивувався, отримавши цього листа. Попри гадану безневинність послання, Бриз легко побачив у ньому знаки. Поспішно написаний текст, подекуди розмазаний — але переписувати не стали. Фрази на кшталт «немає потреби розповідати про це іншим» та «не бажаю спричинити паніку». Додатково промащений воском край листа як додатковий захист від цікавих очей.
Тон послання був цілком очевидний — тут не помилишся. Бриза було запрошено на зустріч змовників. Але — заради Пана Всевладаря — чому з-поміж них усіх саме Сейзед хоче зустрітися таємно?
Бриз зітхнув та, спершись на дуельний ціпок, піднявся. Іноді, коли він вставав, йому паморочилося в голові — ця незначна неміч переслідувала його протягом усього життя, але останніми роками проявлялася дедалі частіше. Коли зір його прояснився, гамівник озирнувся через плече на Алріанну, яка мирно спала в ліжку.
«Я, певно, мав би гостріше відчувати зараз свою провину, — подумав він, втім, усміхаючись, і потягнувся по жилет і сюртук, аби накинути їх поверх штанів і сорочки. — Але… все одно ми всі за кілька днів помремо».
Після пообіддя, проведеного з Кривоногом, він у цьому зовсім уже не сумнівався.
Бриз вийшов у коридор і пішов похмурими, погано освітленими проходами замку Венчерів.
«Я, звісно, розумію, скільки зараз коштує олія для світильників, — думав він дорогою, — але ситуація і без цих темних коридорів достатньо гнітюча».
Місце зустрічі було лише за кілька поворотів від нього. Бриз легко зрозумів, що прийшов куди треба, побачивши перед дверима двох вартових. Це були люди Дему — солдати, які підпорядковувалися йому і як начальнику варти, і як жерцю свого культу.
«Цікаво», — подумав Бриз, зачаївшись у відгалуженні коридору.
Він вивільнив свої алломантичні сили та «пригамував» вартових, забравши їхню розслабленість і впевненість, залишивши натомість тривожність і нервозність. Солдати почали озиратися і неспокійно тупцяти на місці. Нарешті один з них обернувся, відчинив двері та зазирнув усередину кімнати. Завдяки цьому Бриз побачив, що відбувається за дверима. Там сиділа лише одна людина. Сейзед.
Гамівник мовчки стояв, міркуючи, що ж робити далі. У самому листі нічого кримінального не було… але чи не була це пастка, влаштована Елендом? Можливо, дивна та відчайдушна спроба з’ясувати, хто з його найближчого кола здатен на зраду, а хто — ні? Хоча здавалося, це занадто низько для такого добродушного хлопця. Крім того, якби це була пастка, Сейзед міг би спробувати придумати щось серйозніше за звичайну зустріч у таємному місці.
Солдат, зачинивши двері, повернувся на місце.
«Я можу довіряти Сейзеду, хіба не так?» — подумав Бриз.
Може, він дарма себе так накрутив?
Ні, вартові, виставлені біля дверей, підтверджували, що Сейзед хоче, аби про цю зустріч ніхто не дізнався. І це було підозріло. Якби таке вчудив хтось інший, то Бриз би уже пішов до Евенда. Але Сейзед…
Гамівник зітхнув та вийшов у коридор, постукуючи перед собою своїм дуельним ціпком.
«Гаразд, просто дізнаюся, чого він хоче. До того ж якщо він планує щось погане, може, варто й ризикнути, аби відвернути небезпеку».
Та попри цей дивний лист, попри дивні обставини зустрічі, Бриз ніяк не міг уявити собі террісійця, який дозволив втягнути себе в якусь підлу історію.
Можливо, Пан Всевладар мав таку само проблему.
Бриз кивком голови привітався з солдатами, «вгамувавши» їхню тривогу, він повернув їм звичний настрій. Існувала ще одна причина, з якої він вирішив ризикнути та відгукнутися на це запрошення. Гамівник лише зараз почав розуміти, у якому небезпечному становищі він опинився. Лютадель невдовзі впаде. Усі його інстинкти, виплекані трьома десятками років життя серед злочинців, благали його тікати звідси.
І від цього він робився більш схильним до ризику. Якби це все відбувалося кілька років тому, Бриз уже давно накивав би з міста п’ятами.