— Якщо тільки хтось виживе, аби розповісти іншим нашу історію, — похмуро зауважив Кривоніг.
Сейзед кивнув.
— Власне… саме тому я вас усіх покликав. Шансів на те, що ті, хто залишиться тут, виживуть, дуже мало — ми всі будемо змушені допомагати захищати Лютадель, і навіть якщо ми переживемо атаку колосів, після цього нас упіймає і стратить Страфф. Проте ми не зобов’язані залишатися в місті й чекати, поки його захоплять — можливо, комусь слід вибратися звідси та організувати подальший спротив загарбникам.
— Я своїх хлопців не залишу, — пробурмотів Кривоніг.
— І я — своїх, — підтакнув Гем. — Хоча родину вчора я вже відправив геть звідси.
Ця проста фраза означала, що він змусив їх або сховатися у підземеллях міста, або вийти через один із таємних проходів у стінах. Гем і сам не знав, де вони — і тому ніяк не міг би видати, куди вони подалися. Старих звичок важко позбутися.
— Якщо місту судилося впасти, — сказав Доксон, — я хочу бути в ньому. Цього б очікував від мене Кел. Я нікуди не піду.
— Я піду, — поглянув на террісійця Бриз. — Чи це ще занадто рано записуватися у добровольці?
— Ем-м-м… Насправді, лорде Бризе, я не… — почав було Сейзед.
Гамівник зупинив його, піднявши руку.
— Та все в порядку, Сейзеде. Гадаю, і так зрозуміло, кого ти хочеш запропонувати випхати з міста — адже ти його не запросив на цю зустріч.
Доксон насупився.
— Ми тут збираємося рубатися на смерть, захищаючи Лютадель, а ти хочеш відправити з міста нашу єдину з-імли-народжену?
Сейзед кивнув.
— Панове, — м’яко промовив він, — містяни потребуватимуть, аби ми ними керували. Ми дали їм це місто, і через нас вони опинилися у скрутному становищі. Ми не можемо покинути їх. Але… діються у світі й важливіші речі. Набагато важливіші за нас, як мені видається. І я впевнений, що леді Вен відіграє у цих подіях свою роль. Навіть якщо я помиляюся щодо цього — все одно не можна дати леді Вен померти в місті. Вона втілює найбільш особистий і найбільш потужний зв’язок людей з Уцілілим. Вона стала для них символом, а завдяки її здібностям з-імли-народженої дівчина має більше шансів утекти з міста й пережити замахи на її життя убивць, яких неодмінно підішле Страфф. Вона дуже допоможе у подальших битвах — рухається швидко та вправно, може битися й сама, завдаючи шалених втрат, як вона продемонструвала вчора вночі.
Сейзед подався вперед.
— Панове, я вас скликав сьогодні, — нарешті підійшов він до головного, — аби разом ми вирішили, як переконати її залишити місто, тоді як усі ми залишимося битись. Підозрюю, зробити це буде нелегко.
— Вона не покине Евенда, — сказав Гем.
— Йому теж доведеться піти.
— Я теж так вважаю, лорде Геммонде, — промовив Сейзед.
Кривоніг задумливо прикусив губу.
— Цей хлопець страшенно впертий, просто так переконати його втекти не вийде. Він досі впевнений, що ми можемо перемогти.
— А ми можемо, — сказав террісієць. — Панове, я не збираюся відбирати у вас останню надію. Але з огляду на обставини, імовірність успіху…
— Ми знаємо, Сейзеде, — зітхнув Бриз. — Ми розуміємо.
— З міста повинен вийти ще хтось із членів команди, — опустив очі Гем. — Не лише вони двоє.
— Я б відправив з ними Тіндвіл, — запропонував Сейзед. — Вона передасть моєму народові багато відкриттів надзвичайної ваги. Також я планую вислати з міста лорда Лишветрода. У битві від нього мало допомоги, а от його шпигунські таланти можуть допомогти леді Вен і лорду Евенду організувати спротив скаа. Виживуть не тільки ці четверо. Більшість скаа не повинні постраждати — здається, Жастес Лекал справді контролює своїх колосів. Але навіть якщо вони зірвуться з повідця, Страфф повинен прибути вчасно, аби захистити містян.
— Якщо припустити, що Кривоніг не помиляється щодо намірів Страффа, — промовив Гем. — Але він може і справді відступити, змиритися зі своїми втратами та залишити Лютадель напризволяще.
— У будь-якому разі, — відгукнувся генерал, — багато з нас вийти не зможуть. Крім того, ані Страфф, ані Жастес не випустять з міста великі групи людей. Просто зараз їхній відчай і страх краще грає їм на руку, ніж знелюднення Лютаделя. Можливо, невелика група вершників зможе пробитися з міста — особливо якщо серед цих вершників буде Вен. Решті доведеться битися з колосами.
Бриз відчув, як викручуються його нутрощі. Кривоніг говорив настільки прямо, настільки… бездушно. Його навіть песимістом було не назвати; він просто казав речі, які, на його думку, ніхто не хотів визнавати.