— Я мушу спробувати, Евенде, — тихо промовила дівчина. — Кривоніг каже, Страфф не стане йти на штурм іще кілька днів — поки люди відпочинуть з походу, поки розвідка надасть звіт про оборонні можливості міста. Тобто змоги чекати немає. Якщо мені від цього сплаву стане погано, то хай я краще прийду до тями до часу, коли треба буде битися, — але спробувати треба просто зараз.
На обличчі Евенда з’явився похмурий вираз, але забороняти не став. Він розумів, що це марна справа.
— Геме, як по-твоєму, — спитав він, встаючи, — це добра ідея?
Гем кивнув. Він був воїном — на його думку, мало сенс ризикнути.
Вона попросила його залишитись — хтось мав віднести її до ліжка, якщо щось піде не так.
— Гаразд, — сказав Еленд і, обернувшись, рішуче поглянув на Вен.
Вен залізла в крісло з ногами, відкинулась назад і, взявши щипку дюралюмінієвого пилу, проковтнула його. Дівчина заплющила очі та перевірила свої алломантичні запаси. Звичні вісім елементів були на місці, кожного з них було багато. Атію або золота в неї не залишилось, як і жодного сплаву цих двох металів. Та навіть якби й був у неї атій, він був занадто цінним, аби тринькати його без потреби, а інші два метали майже ніхто не застосовував.
Зате з’явився запас нового металу. Точнісінько як і чотири рази перед тим. Кожного разу, коли вона запалювала сплав алюмінію, дівчина відчувала сліпуче-пронизливий головний біль.
«Аби знала, де впаду, то й соломку б підстелила», — подумала Вен.
Зчепивши зуби, вона підпалила новий сплав.
Нічого не відбулося.
— Ну що там? — з острахом спитав Евенд.
— Голова не болить, — повільно кивнула Вен. — Але я не впевнена, що цей сплав узагалі щось робить.
— Але горить? — уточнив Гем.
Вен кивнула. Вона відчувала всередині себе знайоме тепло — крихітний вогник, за яким можна було визначити, чи випалюється метал. Дівчина спробувала порухатися, але ніяких змін у своїх фізичних відчуттях не помітила. Нарешті вона озирнулась і встала з крісла.
Гем нахмурився.
— Якщо тобі не стало погано, значить, це правильний сплав. Кожен метал має лише один робочий сплав.
— Ну, принаймні так завжди кажуть, — відповіла Вен.
Гем кивнув.
— Що це за сплав?
— Алюміній та мідь.
— Цікаво, — хмикнув Гем. — Іти взагалі нічого не відчуваєш?
Вен помотала головою.
— Треба ще потренуватися.
— Схоже, мені пощастило, — погасивши дюралюміній, сказала дівчина. — Теріон запропонував мені на вибір сорок різних сплавів, які він зможе виготовити, щойно матиме достатньо алюмінію. І це був усього лише п’ятий.
— Сорок? — з недовірою перепитав Евенд. — Я навіть не знав, що існує стільки металів, з яких можна робити сплави!
— Для сплаву не обов’язково мати два метали, — глухо промовила Вен. — Достатньо одного металу — і чогось іще. Наприклад, сталь — це залізо та вуглець.
— Сорок… — повторив Евенд. — І ти збиралась усі їх перепробувати?
— Треба ж із чогось починати, — знизала плечима Вен.
Евенд із тривогою подивився на неї, але більше нічого не сказав. Натомість обернувся до Гема.
— Слухай, Геме, а ти у справі прийшов?
— Та нічого особливого, — відповів той. — Хотів спитати, чи Вен не проти потренуватися. Я від вигляду цієї армії під містом якийсь смиканий став, а Вен, може, треба трохи попрактикуватися в бою на ціпках.
— Звісно, чому б ні, — знизала плечима Вен.
— Ходімо з нами, Еле? — запропонував Гем. — Трошки розімнешся.
Еленд аж розреготався.
— Проти вас двох? Та де там, я мушу дбати про свою королівську гідність!
Вен злегка нахмурилась і поглянула на нього.
— Еленде, тобі б і справді не завадило потренуватися. Ти ледве вмієш меча тримати, а як ти б’єшся дуельним ціпком — то це просто жах.
— А чого я маю цим перейматися, якщо ти мене захищаєш?
Вен стривожилася ще сильніше.
— Ми не можемо бути поруч кожної миті, Еленде. Я б набагато менше хвилювалась за тебе, якби ти краще міг себе захистити.
Король усміхнувся і, потягнувши її за руки, допоміг встати.
— Колись я цим займуся, обіцяю. Але не сьогодні: ще стільки речей треба обдумати… А що як я прийду на вас двох подивитися? Можливо, так я теж чогось навчуся — коли йдеться про зброю, то це мій улюблений метод тренування, принаймні мене дівчина не переможе.
Вен зітхнула, але наполягати більше не стала.
6
Я пишу це, вибиваючи слова на металевій пластині, тому що боюся. Я боюся за своє життя; так, визнаю: я — людина. Якщо Аленді повернеться з Джерела Вознесіння, я впевнений — однією з перших його цілей буде моя смерть. Він не злий, він просто безжальний. Гадаю, це наслідок того, що йому довелося пережити.