— Не залишай мене, — схопила його за руку Вен.
Евенд завмер. Щось змінилося. Здавалося, ніби вона знову потребує його.
— Тоді ходімо зі мною. Підемо разом.
Вен кивнула, підіймаючись. Вона злегка хитнулась, і Евенду стало трохи страшно, але погляд дівчини був такий рішучий, що він навіть не наважився з нею сперечатися. Він обійняв її, дозволивши спертися на себе, і вони пішли до покоїв Сейзеда. Евенд зупинився перед дверима, збираючись постукати, але Вен просто штовхнула двері, що вели до темної кімнати, а тоді, затремтівши усім тілом, опустилася на підлогу просто біля входу.
— Я… я тут посиджу, — промовила вона.
Евенд спершу схвильовано зупинився біля неї, але потім, піднявши лампу, крикнув у бік спальні.
— Сейзеде!
Террісієць з’явився майже одразу — він був у білій нічній накидці та мав надзвичайно виснажений вигляд. Помітивши Вен, він кілька разів здивовано кліпнув, після чого знову зник у спальні. Уже за мить він повернувся з браслетом із металопам’яттю, пристебнутим до передпліччя та торбою з медичним знаряддям.
— Ну, леді Вен, — промовив Сейзед, опустивши торбу на підлогу поруч із дівчиною. — Що б подумав пан Келсьє, якби побачив вас у такому стані? Скільки одягу зіпсували..
— Не час для жартів, Сейзеде, — втрутився Евенд.
— Перепрошую, Ваша Величносте, — промовив террісієць, обережно зрізавши тканину з плеча Вен. — Утім, якщо вона досі при тямі, значить, серйозна небезпека їй не загрожує.
Він уважніше поглянув на рану, а потім із відстороненим виглядом витягнув зі своєї торби чисту тканину для перев’язки.
— Бачите? — показав Сейзед. — Поріз глибокий, але лезо відбилося від кістки, і важливі судини не зачепило. Потримайте тут.
Він притиснув до рани шматок тканини, й Евенд поклав свою руку зверху. Вен сиділа, заплющивши очі та навалившись спиною на стіну, з її підборіддя цівкою повільно скрапувала кров. Здавалося, ніби дівчині гірше від виснаження, ніж від болю.
Сейзед розрізав передню частину сорочки Вен, оголивши її поранені груди.
Евенд відвернувся.
— Можливо, мені варто…
— Залишся, — прошепотіла дівчина.
Це було не прохання, це був наказ. Вона підняла голову та розплющила очі, а Сейзед, цокнувши тихо, коли побачив її рани, дістав із торби знеболювальне, голку та нитки.
— Евенде, — промовила дівчина, — я дещо повинна тобі сказати.
Молодий Венчер завмер.
— Кажи.
— Я дещо зрозуміла про Келсьє. Коли йшлося про нього, я завжди звертала увагу на це. Звісно, він витратив багато годин на те, аби навчити мене бути алломанткою. Та справжня його велич полягала не в умінні битися, не у його різкості або жорстокості, не у його силі або інстинктах.
Евенд нахмурився.
— А знаєш у чому? — спитала дівчина.
Евенд похитав головою, досі міцно притискаючи шматок тканини до її пораненого плеча.
— У його здатності довіряти, — пояснила Вен. — У тому, як він зробив людей кращими, як він їх надихав. Його команда була настільки ефективною завдяки тому, що він був у них впевнений, він поважав їх. А вони своєю чергою поважали одне одного. Люди на кшталт Бриза та Кривонога стали героями завдяки тому, що в них вірив Келсьє.
Вона поглянула на нього своїми втомленими очима.
— А ти, Евенде, набагато кращий за Келсьє. Він у собі це розвинув, він над цим працював. А ти це робиш несвідомо, інстинктивно. Ти навіть до таких слизьких типів, як Філен, ставишся так, ніби вони — добрі та шановані люди. І це — не наївність, як вважає дехто. Ти — як Келсьє, тільки кращий. Він би багато чого міг у тебе навчитися.
— Ти лестиш мені, — промовив він.
Дівчина похитала головою та обернулася до террісійця.
— Сейзеде? — спитала вона.
— Так, дитя моє?
— Ти знаєш якісь шлюбні церемонії?
Еленд від здивування ледве не впустив шматок тканини.
— Знаю кілька, — відповів Сейзед, зашиваючи рану. — Якщо точно — то близько двох сотень.
— Яка найкоротша?
Террісієць міцно затягнув шов.
— У народу Ларста потрібно було всього лише оголосити про своє кохання місцевому священнику. Простота була ґрунтовною рисою структури їхніх вірувань — можливо, це було реакцією на традиції краю, звідки їх вигнали і який прославився завдяки складній системі бюрократичних правил. Це — добра релігія, вона зосереджується на простій красі природи.
Вен поглянула на Еленда. Її обличчя було в крові, волосся — скуйовджене та брудне.
— Слухай, — промовив молодий Венчер. — Вен, можливо, слід зачекати з цим? Ну, поки…