Молодий Венчер усміхнувся.
— Дякую. Але я не впевнений, що мої дії пішли місту на користь. Лише самим своїм перебуванням тут я розділив народ, і тепер Лютадель може захопити Страфф.
— Я його вб’ю, якщо він бодай надумає пхатися сюди.
Еленд скреготнув зубами.
«Знов те саме».
Не можуть же вони постійно тримати лезо біля Страффової горлянки. Він має придумати, як викрутитися з цієї ситуації, а ще ж залишається Жастес зі своїми колосами…
— Ваша Величносте, — не відриваючись від роботи, промовив Сейзед, — можливо, я зможу запропонувати вам розв’язання проблеми.
Еленд здивовано поглянув на нього.
— Джерело Вознесіння, — пояснив террісієць.
Вен негайно розплющила очі.
— Ми з Тіндвіл останнім часом досліджували інформацію щодо Героя Віків, — вів далі Сейзед. — І ми переконані, що цей Рашек не зробив того, що повинен був зробити Герой. Правду кажучи, ми навіть не впевнені, що цей Аленді, який жив тисячу років тому, був Героєм. У текстах міститься забагато розбіжностей, проблем і суперечностей. До того ж імла — тобто Безодня — нікуди не поділася. І вона знову вбиває людей.
— Що ти таке кажеш? — нахмурився Еленд.
Сейзед затягнув шов.
— Щось досі не зроблено, Ваша Величносте. Щось дуже важливе. Якщо не дуже заглиблюватися у питання, то може здатися, що події в Лютаделі та постання Джерела Вознесіння — це не пов’язані між собою події. Та з ширшої перспективи, вони можуть бути розв’язанням одне одного.
Еленд усміхнувся.
— Ніби замок і ключ.
— Так, Ваша Величносте, — усміхнувся Сейзед. — Саме так.
— Я чую пульсацію, — прошепотіла Вен, заплющуючи очі. — У своїй голові. Я відчуваю її.
Сейзед завмер на мить, а потім продовжив перев’язувати руку дівчини.
— Ви відчуваєте, звідки саме надходить пульсація?
Вен похитала головою.
— Я… Здається, це гупання не йде з якогось конкретного напрямку. Здається, воно далеко, але стає дедалі голоснішим.
— Напевно, це повертається сила Джерела, — прошепотів террісієць. — Мені пощастило дізнатися, де воно розташоване.
Еленд обернувся до нього, а Вен знову розплющила очі.
— Я встановив його місцерозташування завдяки своїм дослідженням, леді Вен, — пояснив Сейзед. — Можу намалювати мапу зі своєї металопам’яті.
— Де? — прошепотіла дівчина.
— На півночі. У горах Террісу. На вершині однієї з нижчих гір під назвою Деритатіт. О цій порі року дістатися туди буде важко.
— Я зможу, — твердо промовила Вен, коли Сейзед знову зайнявся її раною на грудях.
Еленд іще раз зашарівся та відвернувся.
«Я… одружений».
— Ти що, підеш? — поглянув він на дівчину. — Зараз?
— Я мушу, — прошепотіла вона. — Я повинна піти до нього, Еленде.
— Вам слід піти з нею разом, Ваша Величносте, — промовив Сейзед.
— Що?
Террісієць зітхнув і підняв очі на молодого Венчера.
— Ми повинні поглянути в очі правді, Ваша Величносте. Як ви вже казали раніше, Страфф невдовзі захопить місто. Якщо ви залишитесь тут, вас стратять. Але леді Вен, без сумніву, знадобиться допомога в тому, аби дістатися Джерела.
— Вважається, що в ньому міститься велика сила, — почухав підборіддя Еленд. — Як гадаєш, ми зможемо з її допомогою знищити ці армії?
Вен похитала головою.
— Ми не зможемо її використати, — прошепотіла вона. — Сила — це велика спокуса. Саме в цьому була проблема минулого разу. Рашек узяв цю силу собі замість того, аби її віддати.
— Віддати? — не зрозумів Еленд. — Що це взагалі значить?
— Відпустити її, Ваша Величносте, — пояснив Сейзед. — І дозволити їй самій перемогти Безодню.
— Довіра… — прошепотіла Вен. — Уся справа в довірі.
— У будь-якому разі, — вів далі террісієць, — я вважаю, що якщо відпустити цю силу, вона зможе принести велику користь землі. Вона змінить наш світ, вона виправить більшу частину шкоди, якої завдав Пан Всевладар. А ще я дуже підозрюю, що вона знищить колосів, оскільки Пан Всевладар їх і створив, використавши силу, яку використовувати був не повинен.
— Але місто захопить Страфф, — не стримався Евенд.
— Так. Але якщо ви звідси підете, передача влади відбудеться у мирний спосіб. Зібрання уже майже вирішило визнати його своїм імператором, і виглядає на те, що він дозволить Пенроду правити як королю-васалу. В такий спосіб вдасться уникнути кровопролиття, а ви зможете організувати спротив за межами міста. Крім того, хто знає, до чого призведе вивільнення сили Джерела? Можливо, леді Вен зміниться так само сильно, як колись змінився і Пан Всевладар. А якщо команда переховуватиметься у місті, то скинути вашого батька з трону буде нескладно — особливо приблизно за рік, коли він стане впевненішим у власних силах, а значить, необачнішим.