Еленд, спершись на поручні, дивився на тренувальний майданчик. Чесно кажучи, йому трохи хотілося піти до Вен і Гема та позайматися з ними. Але загалом він не бачив у цьому сенсу.
«Якщо по мою душу заявиться вбивця, він усе одно буде алломантом, — подумав король. — А я можу хоч десять років тренуватися — і все одно з жодним з них не зрівняюсь».
Тим часом на майданчику Гем кілька разів ударив ціпком, а тоді кивнув головою. Вен, тримаючи в руках свій ціпок, довший сантиметрів на тридцять за зріст самої дівчини, підійшла на кілька кроків ближче. Спостерігаючи за ними двома, Еленд не міг не відзначити того, наскільки різні у них габарити. Гем мав тверді м’язи та кремезну статуру воїна. Вен виглядала навіть тендітніше, ніж зазвичай, — бо билася без плаща, що приховував її фігуру, а тільки в сорочці на ґудзиках та штанах.
Нерівність між ними тільки підкреслили промовлені Гемом слова:
— Ми зараз тренуємо бій на ціпках, а не «притягування» та «відштовхування». Нічого, крім п’ютера, не використовуй, гаразд?
Вен кивнула.
Вони часто влаштовували подібні спаринги. На тверде переконання Гема, тренувань і практики ніщо не замінить, і байдуже, наскільки ти потужний і вмілий алломант. П’ютер він дозволяв використовувати Вен тому, що якщо не звикнути до сили та вправності, які дає цей метал, то це може добряче дезорієнтувати. Тренувальний майданчик нагадував внутрішнє подвір’я. Розташований у казармах палацу, він був оточений за периметром наскрізними галереями. В одній із цих галерей і стояв Евенд — дах захищав його очі від променів червоного сонця. До того ж почався легкий попелопад, і з неба зривалися поодинокі пластівці. Евенд схрестив руки на поручнях. Час від часу галереєю в нього за спиною проходили вартові — вони страшенно нудились і іноді навіть зупинялися подивитись на тренування Вен і Гема. Неабияка розвага для солдатів, що охороняли палац.
«Мені слід було б іще над постановою попрацювати, — подумав Евенд. — А не стояти й милуватись, як б’ється Вен».
Але… напруга кількох останніх днів видалася настільки потужною, що він просто не міг змусити себе ще раз перечитати свою промову. Все, чого йому хотілося, — це просто трохи постояти й поміркувати.
Тому він просто дивився. Вен обережно наблизилась до Гема, міцно тримаючи ціпок обома руками. Колись Евенд би неодмінно подумав, що леді не пасує носити штани та сорочку, але він уже стільки часу провів з Вен, що просто не звертав на це уваги. Бальні сукні та вечірні плаття — це, звісно, дуже красиво, але у простій одежі дівчини було щось беззаперечно правильне. Їй було комфортно в ній.
До того ж королю подобалось, як вона виглядає в такому обтислому одязі.
Зазвичай Вен дозволяла супернику бити першому, і сьогоднішній спаринг не став винятком. Гем атакував дівчину, їхні ціпки з гучним звуком вдарилися один об інший, та, попри власні габарити, вона свій ціпок втримала. Обмінявшись стрімкими ударами, суперники відскочили назад і почали насторожено ходити колом.
— Ставлю на дівчину.
Евенд обернувся і побачив, як галереєю до нього йде, накульгуючи, чоловіча постать. Кривоніг зупинився поруч із королем і зі стуком поклав на поручень десятискринцеву монету. Евенд усміхнувся генералу, а той у відповідь скривився — так, власне, усміхався Кривоніг. Якщо не брати до уваги Доксона, Евенд швидко потоваришував з рештою учасників команди Вен. Але до Кривонога довелося спершу трохи звикнути. Обличчя цього кремезного чолов’яги нагадувало пом’яту поганку, до того ж він постійно незадоволено кривився — і цей вираз обличчя зазвичай відповідав тону його голосу.
Генерал був обдарованим ремісником і, звичайно, алломантом — димником, якщо точніше, хоча він більше й не використовував своїх магічних умінь. Більшу частину останнього року Кривоніг був у Евенда військовим генералом. Король не знав, де той навчився керувати солдатами, але генерал мав до цього значний хист. Найімовірніше, це своє вміння він отримав там само, де і шрам на нозі, завдяки якому Кривонога і прозвали Кривоногом.
— Це ж просто тренувальний бій, Кривоногу, — сказав Евенд. — Тут переможця не буде.
— У цих двох усе завжди закінчується справжніми ударами, — промовив генерал. — Як і завжди.