Чоловік підійшов до короля, кивнув Кривоногові та жартома вдарив у плече Страшка. Потім він сперся на поручні та, трохи скривившись, потер свою ліву литку.
— Присягаюся, Евенде, іноді, коли я б’юся з цією дівчиною, в мене складається враження, що я б’юся з вітром. Я ніяк не можу вгадати, як і звідки вона атакує.
— Як вона це зробила, Геме? — спитав король. — Я маю на увазі, стрибок. Це якийсь надлюдський трюк був, навіть для алломантки.
— Може, сталь використала? — висунув версію Страшко.
Гем похитав головою.
— Та ні, сумніваюся.
— А що тоді? — спитав Евенд.
— Алломантові не обов’язково бути фізично сильним, щоб бути надзвичайно могутнім, — зітхнув Гем і поставив ногу на місце. — Якби вона була ферухіміком, це виглядало б інакше — якщо ти колись бачив, то коли Сейзед робить себе сильнішим, у нього навіть м’язи стають більшими. Але у випадку алломантії, силу дають метали, а не саме тіло людини. Ну, а більшість громил — включно зі мною — вважають, що якщо зробити своє тіло сильнішим, то твої магічні здатності теж тільки збільшаться. Ну, тобто людина з м’язами, яка палить п’ютер, буде набагато сильнішою, аніж звичайна людина з тією самою алломантичною силою.
Гем потер підборіддя і кивнув у напрямку, в якому пішла Вен.
— Але… знаєш, мені починає здаватися, що може бути й інший шлях. Це дівча — тендітне і крихітне, але варто Вен запалити п’ютер — і вона стає в кілька разів сильніша за звичайного воїна. Вона всю цю силу примудряється вміщати у маленькому тілі, не обтяженому вагою масивних м’язів. І вона… ніби комаха, бо насправді є набагато сильнішою, ніж можна подумати з її ваги або габаритів. І коли вона стрибає — то це усім стрибкам стрибок.
— Але ти все одно сильніший за неї, — сказав Страшко.
— І я можу це використати, — кивнув Гем, — якщо тільки зможу її дістати. А зробити це стає дедалі важче.
Нарешті повернулась Вен, несучи глечик охолодженого соку — здається, вона вирішила сходити аж до палацу замість принести трохи теплого пива, яке зберігалося тут-таки, на подвір’ї. Вона вручила Гему глек, після чого зганяла по кружки для Евенда і Кривонога.
— Агов! — гукнув дівчину Страшко, коли вона почала розливати сік. — А мені?
— Ти з цією бородою — як справжній йолоп, — відповіла Вен, не обертаючись.
— І що, через це мені не наллєш?
— Нє.
— Ну ти й дивна, Вен, — промовив Страшко.
Вен закотила очі, потім кинула погляд на діжку з водою, що стояла в кутку подвір’я. Одна з олов’яних кружок, що валялися поруч із діжкою, раптом підскочила у повітря і полетіла до дівчини. Вен виставила руку, впіймала її та зі стуком поставила на поручень перед Страшком.
— Ну що, радий?
— Радий я буду тоді, коли ти мені попити наллєш, — відповів хлопець, а Кривоніг, відпивши ковток зі своєї кружки, фиркнув.
Після цього старий генерал потягнув руку до монет на поручнях, швидким рухом згріб їх у долоню та поклав у кишеню.
— А, до речі! — вигукнув Страшко. — Ел, ти мені винен. Плати давай.
— А я не ставив нічого, — опустив кружку король.
— Але моєму дядькові Бурмилу ти заплатив! А мені чого не платиш?
Евенд зітхнув, витягнув з кишені ще одну десятискринцеву монету і поклав її поруч з монетою Страшка. Хлопчина посміхнувся і забрав обидві вправним рухом вуличного злодія.
— Дякую, що перемогла, Вен, — промовив він.
— Ти проти мене ставив, чи що? — нахмурилась на Евенда дівчина.
Евенд засміявся та перехилився через поручні, аби її поцілувати.
— Я не хотів. Це Кривоніг мене підбив.
Генерал на цю репліку лише фиркнув, допив свій сік, а потім підставив кружку, аби йому налили ще. Коли Вен його проігнорувала, він обернувся до Страшка та промовисто скривився. Хлопець зітхнув і взяв глечик.
А Вен тим часом продовжувала незадоволено дивитися на Евенда.
— Ти, Евенде, будь обережний, — з усмішкою промовив Гем. — Це дівча може ввалити так, що мало не здасться.
— То, кажеш, краще її не дратувати, якщо довкола стільки зброї, так? — кивнув Евенд.
— А я тобі про що, — відповів Гем.
Вен на це фиркнула, обійшла поручень з іншого боку та стала поруч із королем. Він обійняв її, і моментально помітив проблиск ревнощів у погляді Страшка. Евенд підозрював, що хлопець з якогось часу закоханий у Вен — але звинувачувати король його в цьому не міг.