У цьому отворі стояла, схиливши голову, постать. Світло Сейзедової свічки відбивалося від полірованих мармурових стін, срібної інкрустації у фресках і штирів у очах людини.
— Марше? — заскочено промовив террісієць. — Де ти був?
— Що ти робиш, Сейзеде? — прошепотів Марш.
— Я шукаю Вен, — зніяковів той. — Вона знайшла Джерело, Марше. Ми повинні знайти її, повинні не дати їй накоїти біди.
Марш якийсь час мовчав.
— Тобі не слід було приходити сюди, террісійцю, — нарешті промовив він, не підіймаючи голови.
— Марше? В чому річ?
— Якби я тільки знав. Якби я тільки… розумів.
— Розумів що? — перепитав Сейзед.
Його голос відлунням покотився під склепінням.
Марш знову трохи помовчав, а потім підняв до террісійця свої штирі в очах.
— Якби я тільки розумів, чому мушу вбити тебе, — промовив він, піднявши руку.
Алломантичний поштовх вдарився у металеві наручі на руках Сейзеда, відкинувши його назад і з усієї сили вдаривши у тверду, кам’яну стіну.
— Мені шкода… — прошепотів Марш.
58
«Аленді не повинен дістатися Джерела Вознесіння…»
— Заради Пана Всевладаря… — прошепотів Евенд, зупинившись біля входу до другої печери.
Його наздогнала Вен. Вони якийсь час ішли кам’яним тунелем, віддаляючись від печери-комори. Тунель закінчувався другою, трохи меншою печерою, повною в’язкого темного диму. Він не виходив із печери, як мав би, а лише клубочився і вирував.
Вен зробила крок уперед. Вона чекала, що почне задихатися, — але ні. Цей дим був дивно приємним.
— Ходімо! — покликала дівчина коханого. — Я бачу попереду світло.
Евенд, не приховуючи своєї нервозності, приєднався до неї.
«Гуп. Гуп. Гуп».
Сейзед влетів у стіну. Він не був алломантом, він не спалював п’ютер, який би додав сили його тілу. Упавши на землю, він відчув різкий біль у боку, і зрозумів, що зламав ребро. А то й щось гірше.
Марш, ледве освітлений свічкою, яка мерехтіла там, куди впустив її террісієць, зробив кілька кроків уперед.
— Навіщо ти прийшов? — шепотів інквізитор, поки Сейзед намагався піднятися на коліна. — Усе йшло так добре.
Він своїми залізними очима подивився на террісійця, який повільно поповз від нього. Тоді Марш, підійшовши ще, «штовхнув» знову, і Сейзед завалився на бік.
Террісійця потягнуло красивою, мармуровою підлогою, і вдарило об іншу стіну. В руці щось хруснуло, в очах зробилося темно.
Крізь сліпучий біль, Сейзед побачив, як Марш щось підіймає з підлоги. Капшук. Він випав із торби террісійця. У капшуку були шматочки металів; Марш, вочевидь, вирішив, що це капшук з монетами.
— Мені шкода, — повторив інквізитор і, піднявши руку, «штовхнув» капшук у Сейзеда.
Капшук, пролетівши через усю залу, вдарився в террісійця, порвався, і шматки металу уп’ялися в його плоть. Він навіть не став оглядати себе — і так було зрозуміло, що рани дуже серйозні. Як не дивно, але болю він уже не відчував — лише теплу кров на животі та ногах.
«Мені… також шкода, — подумав Сейзед, падаючи на коліна, і в очах у нього потемніло. — Я не зміг… хоча навіть не знаю, що саме я не зміг. Навіть відповісти на запитання Марша не можу. Я не знаю, навіщо я сюди прийшов».
Йому здавалося, ніби він помирає. Це було дивне відчуття. Його розум відмовлявся працювати, губився, дратувався, поступово починав…
«Це були не монети», — прошепотів голос у його голові.
Ця думка загрюкотіла у його майже мертвій свідомості.
«Капшук, який у тебе кинув Марш. Це були не монети. Це були персні, Сейзеде. Вісім перснів. Ти одягнув два — з зором і слухом. А всі інші залишились там.
У капшуку, що лежав у твоїй торбі».
Сейзед упав, над ним холодною тінню нависла смерть. Та в цій думці була логіка. Десять перснів увійшли в його плоть. Вони всі торкалися його. Вага. Швидкість тіла. Зір. Слух. Дотик. Запах. Сила. Швидкість думки. Недремність.
І здоров’я.
Він торкнувся золота. Не обов’язково було одягати металопам’ять на тіло, аби її використовувати — достатньо було її торкатися. Пекучий біль у грудях зник, зір знову став сфокусованим. Він одним спалахом витягнув кілька днів здоров’я — і рука випрямилася, а кістки зрослися. Сейзед набрав повні груди повітря, і його розум відступив від краю смерті, а золотопам’ять повернула його думкам ясність.