Пророцтва змінилися. Тепер у них стверджується, що коли Аленді візьме силу, він повинен її віддати. І це не те, про що розповідалося у текстах раніше — вони були більш неясними. А у новій версії це, схоже, перетворилося на моральний імператив. Тепер тексти наполягають на тому, що світ зіткнеться з жахливими наслідками, якщо Герой Віків залишить силу собі.
Аленді вірить у те, що вони кажуть. Він — добра людина; попри все — він добра людина. Здатна на жертви. Насправді всі його дії — усі спричинені ним смерті, руйнування та біль — приносили йому нестерпні страждання. Усе це він вважав свого роду жертвою. Він звик відмовлятися від власних бажань заради більшого блага, яким він собі його уявляв.
Я не сумніваюся, що якщо Аленді таки дістанеться Джерела Вознесіння та візьме силу, він її потім віддасть в ім’я більшого блага. Віддасть його тій самій силі, що змінює тексти наших пророцтв. Силі руйнування, яка змусила його розв’язати війну, яка спокушала його вбивати, яка так вправно заманила його на північ.
Ця сутність хоче отримати силу, що міститься у Джерелі, і заради цього вона поглумилася над найсвятішими принципами нашої релігії.
І тому я вирішив ризикнути востаннє. Мої благання, мої повчання, мої заперечення та навіть мої зради виявилися марними. Аленді тепер завів собі нових радників — тих, які кажуть йому те, що він бажає почути.
Є у мене молодий племінник, такий собі Рашек. Він ненавидить усе, пов’язане з Хленніумом, ненавидить із пристрастю ревнивого юнака. Та ще більше він ненавидить Аленді — хоча ці двоє ніколи не зустрічалися, — бо Рашек вважає зрадою те, що один із його пригнічувачів повинен бути обраний Героєм Віків.
Аленді знадобиться провідник через Террісійські гори.
Я наказав Рашеку подбати про те, аби цими провідниками було обрано саме його та його вірних друзів. Рашек спробує повести Аленді в неправильному напрямку, переконати його, знеохотити його або в інший спосіб не дати дійти до цілі. Аленді й не знає, що його обманули, що нас усіх обманули, і не стане тепер мене слухати.
На той випадок, якщо Рашек не зможе збити Аленді з пантелику, я наказав йому вбити мого колишнього друга. Надія на це слабка. Аленді пережив замахи на своє життя, війни та катастрофи. І все-таки я сподіватимуся, що у крижаних горах Террісу він нарешті виявиться беззахисним і безпомічним. Я сподіваюся на диво.
Аленді не повинен дістатися Джерела Вознесіння, бо йому не можна дозволити випустити те, що ув’язнено в ньому.
Сейзед відкинувся назад. Це був останній удар, який убив залишки його віри.
Цієї миті він зрозумів, що більше ніколи не зможе повірити.
Вен знайшла Евенда на міській стіні — він стояв у білому мундирі, який для нього пошили за наказом Тіндвіл, і дивився на місто. Вигляд він мав… значно суворіший, ніж кілька тижнів тому.
— Ти прокинувся, — сказала вона, стаючи з ним поруч.
Він кивнув. Імператор не подивився на неї, натомість продовжив спостерігати за містом, у якому метушилися люди. Чимало часу, попри щойно виявлену цілющу силу алломантії, Евенд провалявся з гарячкою. Навіть із п’ютером хірурги не були впевнені, що він виживе.
А він вижив. І, як справжній алломант, піднявся з ліжка, щойно оговтався.
— Що трапилося? — спитав він.
Дівчина у відповідь потрусила головою та навалилася спиною на кам’яний зубець оборонного муру. Вона досі чула той жахливий, гуркітливий голос.
«Я вільний…»
— Я — алломант, — промовив Евенд.
Вен кивнула.
— Вочевидь, з-імли-народжений, — додав він.
— Гадаю… ми знаємо, звідки вони взялися, — сказала дівчина. — Перші алломанти.
— А що сталося з силою? Гем так і не дав мені притомної відповіді, а всі інші лише чутки переповідають.
— Я щось випустила, — прошепотіла Вен. — Щось, що випускати було не можна; щось, що і привело мене до Джерела. Мені не слід було взагалі його шукати, Евенде.
Евенд Венчер стояв, мовчки дивлячись на місто.