Вен на кілька секунд присіла на самому краєчку темного муру. Зігнуті пальці ніг відчували холод каменю, а завдяки олову її шкіра зробилася набагато чутливішою, ніж зазвичай. Дівчина подумала, що мур непогано б почистити; у западинах почав пробиватися мох; уночі йому сприяло вологе повітря, удень — тінь від вежі поблизу.
Дівчина мовчки спостерігала, як легенький вітерець куйовдить імлу. Рух з вулиці під нею вона спершу почула, і тільки потім побачила. Дівчина зосередилась, перевірила свої запаси, аж раптом розрізнила у мороку фігуру вовчура.
Вона жбурнула з муру монетку і зіскочила за нею слідом. ОрСеур почекав, поки Вен приземлиться перед ним, уповільнивши свій стрибок завдяки «відштовхуванню» від монети.
— Ти швидко рухаєшся, — похвалила кандру Вен.
— Та мені всього лише потрібно було палац оббігти, пані.
— І все-таки ти тепер не так сильно відстаєш від мене, ніж раніше. Тіло вовчура значно швидше за людське.
— Гадаю, так, — погодився ОрСеур.
— Зможеш зі мною містом пробігтися?
— Можливо, — відповів пес. — Якщо ви мене загубите, я повернусь на це місце, аби вам не довелось мене шукати.
Вен розвернулась і рвонула вулицею. ОрСеур безшумно побіг за нею, не відстаючи ні на крок.
«Зараз подивимося, як він триматиметься під час важчої пробіжки», подумала вона, палячи п’ютер та додаючи кроку.
Дівчина бігла холодною бруківкою босоніж — як і завжди. Звичайна людина з такою швидкістю бігти просто б не змогла. Та навіть і досвідчений бігун швидко втомився б і такого темпу не витримав.
Завдяки п’ютеру, Вен могла бігти з карколомною швидкістю багато годин. Він надавав їй сили, а також забезпечував надприродне відчуття рівноваги — а це геть не зайве, коли босоніж бігаєш темними, огорнутими імлою вулицями у своєму плащі з китицями.
ОрСеур не відставав. Вовчур біг, важко дихаючи та зосередившись на бігові, поруч із Вен.
«Вражає», — подумала Вен і раптом звернула в бічну вуличку.
Дівчина легко перескочила майже двометровий паркан у її кінці й опинилася у саду маєтку якогось дрібного вельможі. Вона розвернулась, ковзнувши вологою травою, та завмерла.
Уже за мить дерев’яну загорожу перестрибнув ОрСеур, темна собача постать виринула з імли та приземлилася у багнюку перед Вен. Кандра зупинився і тихо сів на задні лапи, важко відсапуючись. У його погляді читалася непокора.
«Гаразд, — майнуло в голові Вен, коли вона дістала жменю монет. — Ану, тепер спробуй».
Дівчина жбурнула монету і негайно злетіла в повітря. Розвернувшись в імлі, вона «відштовхнулася» від вентиля криниці, після чого приземлилася на даху і миттю зіскочила з нього, за допомогою ще однієї монети «відштовхнулась» і перелетіла на інший бік вулиці під собою.
Не зупиняючись ні на мить, Вен стрибала з даху на дах, за потреби використовуючи свої монети. Час від часу дівчина озиралась назад, і неодмінно бачила позаду себе темну фігуру, яка намагалась не відставати від своєї пані. Коли ОрСеур був людиною, він не міг угнатися за нею; зазвичай вони домовлялися перетнутися у певних точках. А бігати нічним містом, стрибати й літати крізь імлу… це було доступно лише з-імли-народженим. Чи розумів Еленд, про що саме він просив, наказуючи їй брати з собою ОрСеура? Якщо вона буде рухатися низом, вулицями, її неодмінно розкриють.
Дівчина приземлилася на даху, зупинилася різко та, вхопившись за кам’яний виступ, перехилилась на вулицю на висоті у три поверхи. Вен балансувала на краю, довкола неї клубочилась імла. Було абсолютно тихо.
«Що ж, недовго ти тримав темп, — подумала вона. — Треба пояснити Еленду, що…»
Раптом на даху поруч із нею з’явилася собача фігура. Кандра підбіг до Вен, сів поруч та вичікувально поглянув на дівчину.
Вен нахмурилась. Аби відірватися від пса, вона цілих десять хвилин бігала дахами зі швидкістю, на яку здатен тільки з-імли-народжений.
— Як… як ти тут опинився? — здивувалась вона.
— Я спершу застрибнув на нижчі будівлі, а тоді вже на ці будинки забрався, пані, — промовив ОрСеур. — А потім слідом за вами побіг дахами. Вони так близько одне до одного розташовані, що перестрибувати з одного на інший було зовсім не важко.
Помітивши розгублений вираз на обличчі Вен, ОрСеур вів далі.