«Цікаво, чи про цей метал також ходять чутки? — подумала Вен, погладжуючи дюралюміній. — І, може, ці чутки допомогли б мені розібратися, яка в ньому сила?»
Кожен з інших металів давав негайний ефект; тільки наслідки дії міді, здатної утворювати хмару, що приховує алломантичну силу від інших, не були очевидні чи взагалі відчутні. Можливо, дюралюміній діяв схожим чином. Можливо, його ефект міг помітити лише інший алломант, який би спробував використати свої сили проти Вен? Цей метал був протилежністю алюмінію, який змушував інші метали зникати. Чи це означало, що дюралюміній може розтягнути дію інших металів?
І раптом — рух.
Вен ледве помітила натяк на нього в темряві. Спершу її пройняло первісним жахом: невже це була та імлиста постать, привид у мороку, якого вона вже бачила минулої ночі?
— Тобі просто примарилось, — з удаваною впевненістю пробурмотіла вона сама собі. — Ти просто занадто втомилась.
І справді, цей проблиск руху був занадто темний — і занадто справжній, — аби бути тією примарною постаттю.
Це був він.
Він стояв на вершині однієї з вартових веж — навіть не присівши, навіть не намагаючись сховатися.
«Цікаво, це він такий нахаба чи такий дурень, цей таємничий з-імли-народжений?» — усміхнулася до себе Вен, і тривога її розвіялась, поступаючись місцем піднесенню.
Вона приготувала свої метали, перевірила запаси. Усе було готово.
«Сьогодні ввечері, друже мій, ти не втечеш».
Вен крутнулась на місці та жбурнула розсипом жменю монет. От тільки загадковий з-імли-народжений або знав, що дівчина його помітила, або був готовий до атаки, але легко від неї ухилився. ОрСеур підскочив, теж крутнувся, і Вен, відстібнувши пояс, скинула з себе метали.
— Біжи за мною, якщо зможеш, — прошепотіла вона кандрі, а тоді стрибнула у темряву, за своєю жертвою.
Наглядач кинувся геть, розчиняючись у ночі. У Вен насправді не було особливого досвіду гонитви за іншими з-імли-народженими; єдиним її шансом потренуватися в цьому були заняття з Келсьє. Дівчина швидко зрозуміла, що їй важко бігти за Наглядачем у такому темпі й відчула укол совісті за те, що перед цим змусила побігати за собою ОрСеура. Зараз вона з власного досвіду зрозуміла, наскільки важко бігти крізь імлу за з-імли-народженим, який хоче від тебе втекти. А переваг на кшталт собачого нюху в неї, звісно, не було.
Утім, палячи олово, вона таки змогла відстежити Наглядача за допомогою зору та слуху — той рухався у бік центру міста. Нарешті він спустився на одній з центральних площ, прикрашеній фонтаном. Вен також опустилась, вдарилась об слизьку бруківку та запалила п’ютер; Наглядач жбурнув у неї жменю монет, і дівчина відскочила убік.
Шматки металу дзенькнули в нічній тиші, рикошетом відбилися від статуй та каменів. Вен посміхнулась і приземлилась на всі чотири кінцівки; після цього дівчина рвонула вперед, використовуючи свої посилені завдяки п’ютеру м’язи та «притягуючи» до своєї руки одну з монет.
Її суперник відскочив назад і приземлився на краю одного з фонтанів поблизу. Вен опустилась на землю та кинула монету, з її допомогою кинувши себе над головою Наглядача. Він пригнувся обережно, не відриваючи очей від дівчини, яка пролетіла над ним.
Вен схопилася за одну з бронзових статуй посеред фонтану та зупинилась на її верхівці. Присівши на нерівній підставці, дівчина погляну на суперника згори вниз. Він стояв, балансуючи на одній нозі на краю фонтану — темний і тихий, а довкола нього вирувала імла. В усій його поставі читався виклик.
Здавалося, він під’юджує: «Ну що, зловиш мене?».
Вен вихопила свої кинджали та зістрибнула зі статуї. Використовуючи холодну бронзу, вона «штовхнула» себе просто на Наглядача. А Наглядач так само скористався бронзовою статуєю та «притягнув» себе вперед. Він пролетів під Вен, здіймаючи бризки, та завдяки своїй надзвичайній швидкості промчав поверхнею води, наче запущений камінець. Вискочивши з фонтану, він «відштовхнувся» та перелетів на інший бік площі.
Вен приземлилась на краю фонтану, і її облило холодною водою. Дівчина заричала та стрибнула за Наглядачем.