— Гадаю, ти здивуєшся, якщо я розповім тобі, що здатні забувати люди. Зараз нам здається, що всі ці війни та королівства мають значення… але зрештою виявилось, що навіть Остання Імперія не була вічною. Тепер, після її знищення, хранителі поза політикою.
«Хоча більшість скаже, що вони завжди й були поза політикою».
Марш звернув до нього свій погляд, очниці його були повні металу.
Ні, Сейзед навіть не здригнувся, хоча йому і зробилося ніяково.
— А як же твої друзі? — поцікавився Марш.
А це вже було дуже особисте. Сейзед відвернувся і подумав про Вен та про обітницю захищати її, яку він дав Келсьє.
«Хоча цей захист їй зараз не дуже-mo й потрібен, — подумав чоловік. — Вона стала ще вправнішою алломанткою, ніж був Келсьє».
Але також Сейзед розумів, що обітниця захищати стосується не тільки поєдинків. Такі речі, як підтримка, дружня порада або добре ставлення є життєво важливими для усіх, а для Вен — і поготів. На плечі бідній дівчині стільки всього звалилося…
— Я послав їм допомогу, — промовив Сейзед. — Допоміг чим зміг.
— Цього мало, — наполягав Марш. — Те, що відбувається у Лютаделі, занадто важливе, аби це ігнорувати.
— Нічого я не ігнорую, Марше, — відповів чоловік. — Я просто намагаюся виконувати свій обов’язок.
Марш відвернувся нарешті.
— Не це твій обов’язок. Щойно ми розберемося з моєю справою, тобі потрібно буде повернутися до Лютаделя.
Сейзед відкрив було рота, збираючись посперечатись, але нічого не сказав. А що тут скажеш? Марш мав рацію. Попри те що Сейзед не мав ніяких цьому доказів, він знав, що в Лютаделі відбуваються дуже важливі події — і вони вимагають, аби він приєднався до битви. Події, які, найімовірніше, вплинуть на майбутнє всіх земель, відомих колись як Остання Імперія.
Тому він просто мовчки пішов за Маршем. Він повернеться до Лютаделя — і цим знову виставить себе бунтівником. Можливо, зрештою він збагне, що нічого особливого світу не загрожувало, а повернувся він через власне егоїстичне бажання бути з друзями.
Взагалі-то, він навіть сподівався, що це виявиться правдою, тому що альтернатива йому дуже сильно не подобалась.
10
Коли я вперше побачив Аленді, мене вразив його зріст. То був чоловік, добряче вищий за всіх навколо нього, чоловік, який — попри скромний одяг і свою молодість — заслуговував на повагу.
Засідання Зібрання відбувалися у залі колишнього Кантону фінансів Сталевого Міністерства. То було приміщення з низькою стелею, що нагадувало радше велику аудиторію — перед сценою, що розташовувалася трохи на узвишші, розміщувалися ряди лавок. Праворуч від сцени Еленд облаштував місця для сидіння членів Зібрання. Ліворуч від сцени він наказав поставити трибуну, з якої виголошувалися промови.
І той, хто виголошував промови, був звернений обличчям до членів Зібрання, а не до натовпу. Хоча звичайних людей всіляко заохочували приходити. Еленд вважав, що кожен підданий королівства повинен цікавитися роботою їхнього уряду; те, що засідання Зібрання кожного тижня відбувалися в присутності маленької аудиторії, страшенно засмучувало короля.
Сидіння Вен стояло на сцені, але ззаду, просто навпроти аудиторії. Разом з іншими охоронцями зі свого місця вона могла слідкувати за натовпом. До того ж весь перший ряд займали вартові Гема, вбрані у звичайний одяг, створюючи перший ешелон захисту. Еленд опирався вимогам Вен виставити охорону також перед сценою та за нею: йому здавалось, що вигляд вартових що оточили ораторів з усіх сторін, відволікатиме. Але Гем і Вен наполягли на своєму. Якщо вже Еленд збирався щотижня виступати перед натовпом містян, Вен хотіла бути певна, що зможе добре бачити як його, так і тих, хто на нього дивиться.
Тому аби дістатися свого місця, Вен мусила перетнути всю сцену. З неї не спускали очей. Хтось із тих, хто дивився на неї, шукав гарячого скандалу; вони вважали, що дівчина — коханка Евенда, а король, який спить зі своєю тілоохоронницею — це чудова підстава для пліток. Інших вона цікавила з політичного боку: вони намагалися зрозуміти, наскільки сильно Вен впливає на Евенда і чи не можуть вони її використати у своїх інтересах. Решту більше цікавили легенди, які ширилися королівством: їм було цікаво, чи дівчина типу Вен справді могла вбити Пана Всевладаря.
Вен додала кроку. Пройшовши повз членів Зібрання, дівчина сіла на своє місце поруч із Гемом, який — попри формальну атмосферу зустрічі — був убраний у простий жилет на голе тіло. Сидячи поруч з ним у штанах і сорочці, Вен уже не почувалася настільки не на своєму місці.