Гем усміхнувся та дружньо поплескав її по плечу. Дівчина лише зусиллям волі не підскочила на місці від його дотику. Не те щоб вона не любила Гема — навіть навпаки. Вона його любила, як і всіх інших колишніх членів команди Келсьє. Просто… вона й сама не могла собі це пояснити. Від невинного жесту Гема їй захотілося зіщулитися і сховатись. Вен здавалось, що не слід людям так запросто торкатися інших.
Але вона відігнала від себе ці думки. Їй треба було навчитися бути як інші. Евенд заслуговував на нормальну жінку.
А король тим часом уже прибув. Помітивши Вен, він кивнув їй та усміхнувся, після чого знову повернуся до тихої розмови з лордом Пенродом, одним із достойників, що входили до Зібрання.
— Евенд буде щасливий, — прошепотіла Вен. — Тут яблуку нема де впасти.
— Вони хвилюються, — тихо пояснив Гем. — А схвильовані люди схильні приділяти більше уваги подібним речам. Що ж до мене — не можу сказати, що мене це тішить. Усі ці люди тільки ускладнять нашу роботу.
Вен кивнула, уважно вивчаючи поглядом присутніх. Натовп був на диво розмаїтий — у приміщенні зібралися представники різних груп, які за часів Останньої Імперії ніколи б не зустрілися. Звичайно, здебільшого це були аристократи. Вен нахмурилась, мимоволі подумавши про те, як часто найрізноманітніші представники дворянства намагалися маніпулювати Елендом і скільки всього він їм уже наобіцяв.
— Ти чого така кисла? — спитав її Гем, штовхнувши в плече.
Вен поглянула на громила. Його повні очікування очі блищали на рішучому прямокутному обличчі. Коли справа доходила до суперечок, Гем виявляв якесь майже надприродне чуття.
Вен зітхнула.
— Не впевнена я щодо цього, Геме.
— Цього?
— Цього, — стиха повторила Вен, махнувши рукою на Зібрання. — Еленд так намагається усіх ощасливити… він так багато їм віддає — свою владу, свої гроші.
— Він просто хоче, аби до всіх ставилися справедливо.
— Ні, це щось набагато більше, Геме, — відповіла Вен. — Здається, він вирішив усіх зробити аристократами.
— А що в цьому поганого?
— Коли кожен аристократ — то ніяких аристократів більше не буде. Не можуть же всі бути багатими, не можуть усі нести відповідальність. Це так просто не працює.
— Можливо, — відповів, замислившись, Гем. — Але хіба громадянський обов’язок Евенда полягає не в тому, аби забезпечувати справедливість?
«Громадянський обов’язок? — подумала Вен. — Навіщо я взагалі Гема цією розмовою зачепила…»
Дівчина опустила очі.
— Просто, як на мене, він міг би добитися того, аби до кожного ставилися добре і без Зібрання. Бо це Зібрання тільки й робить, що сперечається і намагається забрати у нього його владу. А він їх не хоче зупинити.
Гем не став продовжувати цю дискусію, і Вен знову почала вивчати поглядом присутніх. Виявилось, що на подібну зустріч уперше з’явилася велика група працівників з фабрики, і тепер вони намагалися зайняти найкращі місця. На самих початках існування Зібрання — може, місяців із десять тому — вельможі посилали поперед себе слуг, аби ті займали для них місця, або ж просто купували місця в людей. Щойно Еленд про це дізнався, він заборонив обидві практики.
Також, окрім аристократів і працівників фабрик, з’явилися на засідання численні представники так званого «нового» класу. То були торговці та ремісники зі скаа, яким тепер дозволили самим встановлювати ціни на власні послуги. От вони у системі економіки Евенда були справжніми переможцями. Під гнітом режиму Пана Всевладаря лише кілька найбільш удачливих та обдарованих скаа зуміли пробитися на рівень бодай прийнятного комфорту. Коли ж ці соціальні обмеження було знято, ті самі люди швидко довели, що вони є набагато кмітливішими та обдарованішими за своїх конкурентів-вельмож. У Зібранні вони утворили фракцію, що не поступалася могутністю аристократії.
Утім, траплялися у натовпі й інші скаа. Вигляд вони мали такий само, як і до приходу до влади Евенда. Тоді як аристократи здебільшого були в повноцінних костюмах — з капелюхами та плащами — ці бідолашні скаа носили простацькі штани. Дехто з них прийшов брудний після робочої зміни, у старому, поношеному та поплямованому попелом одязі.
І все-таки… було в них дещо нове. І справа була не в одязі, а в поставі. Сиділи вони трохи рівніше, голови тримали трохи вище. До того ж у них було достатньо вільного часу, аби прийти на Зібрання.