«Що за?..» — подумала Вен, дивлячись на вбитого.
Громила знову кинулися на дівчину, але цього разу вона позадкувала, хмурячись.
«Навіщо ж димника вбивати? Він уже не становив загрози».
Якщо тільки…
Вен загасила свою мідь і запалила бронзу, яка дозволяла їй відчувати, якщо поблизу використовують свою силу інші алломанти. Громил, які палять п’ютер, дівчина не відчувала. Їхню алломантію хтось надалі ховав за димом.
Хтось інший спалював мідь.
І раптом усе стало на свої місця. Було зрозуміло, чому група найманців ризикнула атакувати з-імли-народжену. Стало зрозуміло, навіщо Наглядач стріляв у монетостріла. А ще — навіщо він убив димника.
Вен опинилась у смертельній небезпеці.
На те, аби ухвалити рішення, в неї була всього лише мить. І вона зробила це інтуїтивно — Вен росла на вулицях, була злодійкою та шахрайкою. І інтуїція для неї була штукою набагато переконливішою за логіку.
— ОрСеур! — закричала вона. — Біжи до палацу!
Звичайно, це був сигнал. Вен відскочила назад, на якусь мить забувши про громил, тим часом її слуга, пригинаючись, вибіг з провулка. Він щось витягнув з-за поясу і жбурнув Вен: то був маленький флакон — схожий на ті, в яких алломанти зберігають металеву стружку. Вен швидко «притягнула» флакон собі в долоню. Недалеко від неї другий монетостріл — що досі лежав, ніби мертвий, — сиплячи навсібіч прокльонами, важко звівся на ноги.
Вен крутнулась на місці та одним махом проковтнула вміст флакона. Там була одна часточка одного-єдиного металу. Атій. Вона не ризикувала носити цей флакон на своєму тілі — не можна було дозволити суперникам «притягнути» атій до себе під час бійки. Дівчина наказала ОрСеуру цієї ночі не відходити далеко від неї, і в разі необхідності бути готовим передати їй флакон.
Монетостріл витягнув з-за пояса схований скляний кинджал, і кинувся на Вен, випереджаючи навіть громил, які були вже зовсім близько до неї. Дівчина на мить завмерла — вона шкодувала, що довелося вдатися саме до такого рішення, але вибору в неї не було.
Нападники змогли за своєю кількістю сховати з-імли-народженого. Такого самого з-імли-народженого, як Вен, — того, хто вміє палити всі десять металів. З-імли-народженого, який вичікував потрібного моменту, аби напасти на Вен зненацька.
Напевно, в нього теж був атій, а битися з тим, хто має атій, можна тільки в один спосіб. То був досконалий алломантичний метал, який могли використовувати тільки справжні з-імли-народжені і який легко міг переломити перебіг битви. Кожна крихта коштувала величезних грошей — але навіщо їй гроші, якщо вона помре?
Вен підпалила атій.
І світ довкола неї миттю змінився. Кожен рухливий об’єкт — віконниці, що хитались, попіл, який носив вітер, громила, що знову збирались атакувати, навіть хмари імли — породили раптом прозору копію самих себе. Копії ці рухалися просто перед своїми оригіналами, точно демонструючи Вен, що станеться в наступну мить.
І тільки на з-імли-народженого це не діяло. Він відкидав радше не одну атієву тінь, а десятки їх — вірна ознака того, що він так само спалював атій. Він зупинився на мить. Тіло самої Вен тієї ж миті розродилося десятками заплутаних атієвих тіней. Тепер, коли вона бачила майбутнє, дівчина бачила його наміри наскрізь. Це своєю чергою змінювало її власні наміри. А це своєю чергою змінювало його наміри. І так, ніби відображення двох поставлених одне навпроти іншого дзеркал, кількість можливих їхніх наступних кроків сягала безкінечності. Переваги ні в кого з них не було.
Хоча з-імли-народжений і зупинився, трійко бідолашних громил продовжували наступати — вони навіть не підозрювали, що Вен запалила атій. Дівчина розвернулась, ставши поруч із трупом убитого димника. Підчепивши тарахкавки однією ногою, вона підкинула їх у повітря.
Перший з громил замахнувся. Прозора атієва тінь його удару ціпком пройшла крізь її тіло. Вен ухилилась, пригнулась і відчула, як у неї над вухом просвистів уже реальний ціпок. Завдяки силі атію, цей маневр дався їй нескладно.
Дівчина схопила одну з тарахкавок і вгатила нею в шию громила. Крутнулась, впіймала другу дерев’янку та з тріском обрушила її на череп чоловіка. Він захитався, заричав, подався вперед — Вен знову крутнулась і легко вивернулась від ударів ще двох ціпків, після чого з розмаху вгатила обома тарахкавками по боках пораненої голови громила. Тарахкавки при ударі видали лункий звук, ніби хтось бамкнув у барабан, і череп чоловіка луснув.
Той упав без руху. Вен ударом ноги підкинула в повітря ціпок громила, викинула зламані тарахкавки та впіймала його. Дівчина крутнулась, розмахнулась і одним ударом збила з ніг обох поки живих громил. І розгонистим рухом вона двічі швидко і потужно вдарила ціпком їм в обличчя.