— Я знав і гірших, — відповів він. — Хоча й купу набагато кращих я також знав.
— Я хочу бути добрим королем, генерале, — повільно кивнув Евенд. — Ніхто інший не ставитиметься до скаа так, як вони цього заслуговують. Цетт, Страфф — вони просто заженуть їх назад у рабство. Я… я хочу залишитися в історії чимось більшим, ніж мої ідеї. Я хочу — ні, я потребую — стати тим, із кого інші братимуть приклад.
Кривоніг лише знизав плечима.
— Виходячи з мого досвіду, зазвичай людину формують обставини. Келсьє був самозакоханим піжоном, поки Провалля ледве його не знищили. Чи стане ця облога твоїми Гатсінськими Проваллями, Еленде Венчере? — подивився на короля генерал.
— Я не знаю, — чесно відповів той.
— Залишається чекати, значить, а там — побачимо. А поки що… дехто хоче з тобою поговорити, — він обернувся і кивнув униз.
Там стояла висока жіноча фігура в кольорових террісійських одежах.
— Вона сказала, аби я привів тебе вниз, — промовив Кривоніг і, зам’явшись, поглянув на Евенда. — Нечасто я зустрічаю людей, які наважуються віддавати мені накази. Тим паче — якась террісійка. А я гадав, вони всі покірні та люб’язні.
— Здається, це нас Сейзед привчив, — усміхнувся Евенд.
— От тобі й тисяча років контролю народжуваності, — фиркнув Кривоніг.
Евенд кивнув.
— Ти впевнений, що з нею безпечно спілкуватися? — уточнив Кривоніг.
— Так, — відповів Евенд. — Ми її перевірили. Вен поспілкувалася з кількома террісійцями, що живуть у місті, — вони впізнали Тіндвіл. У себе на батьківщині вона справді важлива особа.
Крім того, вона продемонструвала йому свою ферухімію, аби розірвати мотузки та звільнити руки. Тобто вона — не кандра. Усе це означає, що жінці можна довіряти; це визнала навіть Вен, хоча террісійка їй досі не подобалась.
Кривоніг кивнув йому, й Евенд важко зітхнув, а тоді спустився сходами до Тіндвіл — настав час для нового заняття.
— Значить, сьогодні ми займемося вашим одягом, — оголосила Тіндвіл, зачинивши двері до кабінету Евенда.
Там на них уже чекала огрядна кравчиня з підстриженим під макітру білим волоссям, її шанобливо оточувала зграйка молодих помічниць.
Евенд окинув поглядом свій костюм. Не так уже й погано, здається. Сюртук і жилетка дуже йому пасували. Штани сиділи на ньому не так щільно, як було заведено в імперських аристократів, але зрештою, він же тепер король — тепер була його черга встановлювати моду.
— Не розумію, що з ним не так, — промовив він і, перш ніж Тіндвіл встигла відкрита рота, попереджувально підняв руку. — Звісно, він не настільки урочистий, як воліє носити решта чоловіків, але він мені пасує.
— Та він просто ганебний, — відрізала террісійка.
— Я не розумію…
— Не сперечайтесь зі мною.
— Але ж ти сама мені вчора сказала…
— Королі не сперечаються, Еленде Венчере! — рішуче промовила Тіндвіл. — Вони наказують. І частково ваша здатність віддавати накази залежить від того, у що ви вдягнені. Неохайність одягу спричиняє неохайність звичок — наприклад, звичку горбитися, про яку я вам, здається, уже казала.
Еленд зітхнув і закотив очі, а Тіндвіл клацнула пальцями. Кравчиня з помічницями почали розпаковувати пару велетенських скринь.
— У цьому нема потреби, — запротестував Еленд. — У мене вже є кілька кращих костюмів — я вбираю їх за урочистої нагоди.
— Ви більше не носитимете костюмів, — промовила Тіндвіл.
— Перепрошую?
Тіндвіл пронизливо поглянула на нього, й Еленд зітхнув.
— Поясни! — сказав він, намагаючись звучати якомога більш владно.
— Ви досі дотримуєтеся дрескоду, — кивнула Тіндвіл, — який Останній Імператор уклав для своїх аристократів. Певною мірою це була добра мода — вона підкреслювала тяглість, зв’язок вас із попереднім урядом і дозволяла вам не дуже вибиватися. Але тепер ви в іншому становищі. Ваш народ у небезпеці, і часу на просто дипломатію вже немає. Почалась війна. Ваш одяг повинен цьому відповідати.
Кравчиня підібрала вбрання і принесла його Евенду, а її помічниці встановили ширму для переодягання.
Еленд із сумнівом подивився на запропонований одяг. Він був цупкий та білий, спереду мундир застібався на ґудзики аж до самого верху — твердого комірця. І взагалі це вбрання нагадувало…
— Військовий мундир, — нахмурився король.
— Саме так, — сказала Тіндвіл. — Ви бажаєте, аби ваш народ повірив, що ви здатні його захистити? Ну, то значить, король — не просто законодавець, він ще й генерал. Еленде Венчере, час вам почати поводитись так, аби заслуговувати на свій титул.