— Я — не воїн, — заперечив Еленд. — І цей мундир на мені — брехня.
— Ну, перше ми невдовзі перевіримо, — відповіла террісійка. — А друге — точно неправда. Ви — командувач армій Центральної Домінії. Це робить вас воєначальником, якщо ви навіть не знаєте, як тримати в руках меч. А тепер — переодягайтесь.
Еленд знизав плечима і вирішив не сперечатися. Зайшовши за ширму, він відсунув убік стос книжок і роздягнувся. Нові білі штани сиділи тісно і щільно облягали литки. Хоча йому і дали сорочку, її було зовсім не видно під великим незручним мундиром з військовими погонами на плечах. На ньому були ґудзики — усі дерев’яні, а не металеві, як зауважив король — і дивний візерунок у подобі щита на правій частині грудей. На щиті була вишита чи то стріла, чи то спис.
Попри крій мундира, фасон та цупкість тканини, Еленд аж здивувався, наскільки йому пасувало нове вбрання.
— Чудово сидить, — зауважив він, затягуючи пасок та опускаючи поділ мундира, який повністю закривав його стегна.
— Ми взяли мірки у вашого кравця, — пояснила Тіндвіл.
Еленд вийшов з-за ширми, і до нього хутко підійшли помічниці. Одна, ввічливо жестикулюючи, запропонувала йому взути пару чорних, до блиску начищених черевиків, а інша прикріпила до застібок на плечах білий плащ. Остання помічниця вручила йому відполірований дерев’яний дуельний ціпок і піхви. Еленд причепив їх на пояс та виставив у розріз мундира, аби вони визирали назовні; принаймні так він робив раніше.
— Добре, — кивнула Тіндвіл, змірявши його поглядом. — Коли навчитеся стояти рівно — це буде неабиякий прогрес. А тепер — сядьте.
Еленд збирався було почати сперечатися, але передумав. Він сів, і до нього тут-таки підскочила помічниця, накинувши йому на плечі плащ. Потім вона дістала ножиці.
— Зажди, — сказав Еленд. — Я зрозумів, до чого ти ведеш.
— Якщо вирішили протестувати, — нагадала Тіндвіл, — не мимріть!
— Ясно, — відповів король. — Мені подобається моя зачіска.
— За коротким волоссям доглядати легше, ніж за довгим, — пояснила террісійка. — А ви вже довели, що в цьому питанні взагалі нічого не тямите.
— Ні, ви не обріжете мені волосся, — твердо промовив Еленд.
Тіндвіл зупинилась на мить, а потім кивнула. Помічниця відійшла, і король встав, стягуючи з себе накидку. Кравчиня виставила величезне дзеркало, й Еленд підійшов ближче, аби краще себе роздивитися.
Він застиг на місці.
Різниця була дивовижна. Він протягом усього свого життя вважав себе вченим та світським левом, але також — трошки блазником. Він був Елендом — товариським, для всіх зручним хлопчиною з кумедними ідейками. Такого легко не помічати, але важко ненавидіти.
Тепер же на нього з дзеркала дивився не придворний франт, а серйозний — навіть діловий — чоловік. Чоловік, якого неможливо не сприймати серйозно. У цьому одязі йому хотілося триматися рівніше та покласти одну руку на руків’я дуельного ціпка.
І волосся його — трохи кучеряве та відросле на маківці й по боках, розкуйовджене вітром на міському мурі — цьому образу тепер абсолютно не пасувало.
— Гаразд, — обернувся Еленд. — Ріжте.
Тіндвіл усміхнулась і кивком запросила його сідати. Зробивши, як йому звеліли, Еленд мовчки чекав, поки помічниця зробить свою справу. Коли король знову встав, його волосся цілком відповідало новому вбранню. Зачіска була не така коротка, як у Гема, але охайна та сувора. Одна з помічниць, підійшовши, вручила йому помальований срібною фарбою дерев’яний обруч. Еленд нахмурився та обернувся до Тіндвіл.
— Корона? — спитав він.
— Без надмірностей, — пояснила террісійка. — Нинішня епоха витонченіша за минулу. Корона — символ не багатства вашого, але влади. Відтепер ви будете її носити завжди — і коли вас бачать люди, і коли не бачать.
— Пан Всевладар корону не носив.
— Пану Всевладарю не потрібно було нагадувати всім, що він тут править, — нагадала Тіндвіл.
Еленд завагався, але потім усе-таки одягнув корону — вона була проста, без коштовного каміння або візерунків. Як король і очікував, сіла корона ідеально.
Він знову поглянув на Тіндвіл, і та жестом наказала кравчині збиратися і йти.
— У ваших кімнатах на вас чекає ще шість таких само мундирів, — оголосила террісійка. — Поки облога не скінчиться, ви більше нічого не вдягатимете. Якщо захочеться розмаїття, можна причепити плащ іншого кольору.
Еленд кивнув. У нього за спиною зачинилися двері — це пішла кравчиня зі своїми помічницями.
— Дякую, — сказав він Тіндвіл. — Я спершу сумнівався, але ти мала рацію. Це все має значення.