Наглядач вдарився у неї, і двоє з-імли-народжених почали падати. Поки вони крутилися у польоті, Зейн схопив її за руки, майже притиснувши своє обличчя до її. Але він не здавався розлюченим або дуже рішучим.
Він був абсолютно спокійний.
— Ось ми хто, Вен, — стиха промовив він.
Довкола них, поки вони падали, вирували вітер та імла, китиці марево-плаща дівчини тріпотіли в повітрі.
— Навіщо ти граєш у їхні ігри? Навіщо ти дозволяєш їм себе контролювати?
Вен, поклавши руку на груди Зейна, «відштовхнулась» від монети, яку вона тримала у долоні. Сила «поштовху» дозволила їй вирватися з його обіймів, і Наглядач, перекидаючись у повітрі, полетів угору і вбік. Вона зупинилась за метр від землі, «відштовхнувшись» від розкиданих бруківкою монет, і знову підкинула себе вгору.
Проскочивши повз Наглядача, який тепер падав униз, вона побачила на його обличчі усмішку. Вен сягнула вниз, хапаючись за блакитні лінії, що вели до самої землі, а тоді запалила залізо та «потягнула» до себе всі монети одразу. Блакитні лінії забігали довкола неї, підіймаючи в повітря монети, які зі свистом пролітали повз заскоченого зненацька Зейна.
Кілька монет вона «притягнула» собі до рук.
«Подивимося, як ти тепер у повітрі залишатимешся», — з посмішкою подумала Вен і «штовхнула» від себе, розсипаючи в темряві решту монет.
Зейн продовжував падати.
Вен теж полетіла униз. Кинувши по монеті в обидва боки, дівчина «відштовхнулась». Монети вистрілили в імлі, прямуючи до кам’яних мурів. Вони відбилися від каменю, і Вен зависла у повітрі.
Потужно «відштовхнувшись», вона залишалась на місці, очікуючи, що її от-от почне «тягнути» вниз.
«Якщо він „притягне“, я його теж „притягну“, — подумала дівчина. — Ми обидва почнемо падати, але я утримуватиму монети в повітрі між нами. Він упаде на землю першим».
Повз неї просвистіла монета.
«Що?! Де він її взяв?!»
Вен була впевнена, що «відштовхнула» усі монети, що лежали на землі.
Монета полетіла вгору, залишаючи за собою блакитний слід, видний очам алломантки, та перелетіла стіну ліворуч від дівчини. Вен поглянула униз і помітила, що Зейн сповільнив своє падіння, а тоді рвонув угору — «притягуючись» до монети, яка тепер лежала на стіні замку.
Він пролетів повз неї з задоволеним виразом обличчя.
«От же показушник».
Вен відпустила монету ліворуч, продовжуючи «відштовхуватися» від тієї, що з правого боку. Негайно полетівши у лівий бік, вона ледве не врізалась у стіну, але встигла жбурнути в неї монету і миттю «відштовхнулась» від неї, вистріливши вгору і праворуч. Інша монета «штовхала» її вгору та ліворуч, і дівчина так і літала туди й назад між стінами, аж поки не опинилася на одній із них.
Посміхнувшись, Вен крутнулась у повітрі. Зейн, який ширяв над стінами, схвально кивнув, коли вона пролітала повз нього. Дівчина помітила, що він схопив кілька кинутих нею монет.
«Час і мені атакувати», — подумала Вен.
Вона «штовхнула» монети в руці Зейна, і її аж підкинуло вгору. Але Наглядач у той самий час «відштовхувався» від монети у стіні внизу, тому не впав. Натомість він зависнув у повітрі поміж двох сил — його власний «поштовх» підіймав його вгору, а «поштовх» Вен відтискав його вниз.
Дівчина чула, як він закректав від зусиль, і «штовхнула» сильніше. Вона була настільки на цьому зосереджена, що ледве встигла помітити, як він розкрив долоню і «штовхнув» монету в її бік. Вен приготувалася була «відштовхнутися» від неї, але він, на щастя, не поцілив, і монета пролетіла за лічені сантиметри від неї.
Або такий був його задум, бо монета негайно рвонула назад і вдарила дівчині у спину. Зейн «тягнув» її з усієї сили, і шматок металу врізався у шкіру Вен. Дівчина видихнула й запалила п’ютер, аби не дати монеті прорізати себе наскрізь.
Та Наглядач не зупинявся. Вен, зчепивши зуби, опиралася, але він важив набагато більше за неї. Дівчина поволі опускалась до нього, намагаючись «відштовхуватися», аби утриматись на відстані від Зейна, а монета боляче впиналась їй у спину.
«Ніколи не намагайся „перештовхати“ когось, Вен, — попереджав її Келсьє. — Ти занадто легка для цього, і завжди програватимеш».
Вона припинила «відштовхуватися» від монети в долоні Зейна, і негайно полетіла вниз, «притягувана» монетою, що тиснула їй у спину. Вона злегка «відштовхнулась» від неї, використовуючи її як важіль, а тоді кинула убік свою останню монету. Та вдарилась об стіну, Вен «відштовхнулась» від неї та вискочила з пастки між Зейном та його монетою. Монета Наглядача вдарила йому у груди, і він аж заричав: очевидно, планував змусити Вен знову зіткнутися з ним. Дівчина посміхнулась і «відштовхнулась» від монети у долоні Зейна.