— Як їх можна сплутати?
— Розумієте, на письмі вони відрізняються одною крихітною крапочкою. Хоч дехто вважає, що це всього лиш мушиний послід.
— Столітні війни через те, що якась муха сернула не там, де треба?
— Могло бути гірше, — сказав Морква. — Якби вона ляпнула трохи лівіше, вийшло би слово «лакриця».
Ваймз знову похитав головою. Моркві легко йшли мови. А я знаю, як замовити віндалу, подумав він. І, виявляється, хапонською це означає «пекучі хрящі для гарячих чужоземних ідіотів».
— Якби ж ми краще розуміли Хапонію, — сказав він.
Сержант Колон по-змовницьки постукав себе збоку по носі.
— Знай свого ворога, еге ж, сер? — сказав він.
— О, я знаю ворога, — запевнив його Ваймз. — Я хапонців хочу розкусити.
— Командоре Ваймз?
Вартові озирнулися. Ваймз примружив очі.
— Ви один із людей Іржавського, чи не так?
Юнак відсалютував.
— Лейтенант Шершеннь, сер, — він завагався. — Е… його світлість послав мене запитати вас, чи ви та ваші старші офіцери будете такі ласкаві завітати в палац у будь-який зручний для вас час, сер.
— Справді? Він так сказав?
Лейтенант вирішив, що чесність — єдине вирішення проблем.
— Насправді він сказав «Негайно приведи до мене Ваймза з його збориськом», сер.
— О, невже? — здивувався Ваймз.
— Біп-біп-біп-дзинь! — із його кишені долинув тріумфальний голосок. — Рівно одинадцята вечора!
Не встиг Ноббі постукати, як перед ним відчинилися двері, з-за яких на нього втупилась низенька тілиста жіночка.
— Так, це я! — гаркнула вона.
Ноббі все ще стояв з піднятою рукою.
— Ем… ви пані Кекс? — запитав він.
— Так, але я це роблю тільки за гроші.
Рука Ноббі не поворухнулася.
— Ем… ви ж передбачаєте майбутнє, правильно? — запитав Ноббі.
Вони втупилися одне в одного. Тоді пані Кекс пару разів ляснула себе по вуху і кліпнула.
— Трясця! Знову забула вимкнути своє провидіння, — якусь мить вона дивилась порожніми очима, відтворюючи в голові їхню нещодавню розмову.
— Так, з цим розібралися, — вона глипнула на Ноббі й потягнула носом. — Вам краще зайти. Обережно з килимом, його тільки почистили. І я можу вділити тільки десять хвилин, бо в мене капуста вариться.
Вона провела капрала Ноббса у крихітну вітальню, де майже весь простір займав круглий стіл із зеленою скатертиною. На столі лежала кришталева куля, не дуже добре прикрита рожевою в’язаною леді в криноліновій сукні.
Пані Кекс жестом запросила Ноббі сісти. Що він слухняно й зробив. Кімнатою ширились аромати капусти.
— Мені вас один хлопака з пабу порадив, — пробубнів Ноббі. — Сказав, що ви — медіум.
— Може, розкажете мені про свою проблему? — запропонувала пані Кекс. Вона знову глипнула на Ноббі і з впевненістю, що не має нічого спільного з провидіннями, але є прямим результатом спостережливості, додала: — Тобто, про яку саме зі своїх проблем ви хочете дізнатися?
Ноббі кашлянув.
— Ем… це троха… розумієте… інтимне. Сердечні справи, типу.
— В них жінки фігурують? — насторожено запитала пані Кекс.
— Е… та надіюсь. А хто ж іще?
Пані Кекс явно попустило.
— Я просто хочу знати, чи мені бодай одну судилося зустріти, — вів далі Ноббі.
— Ясно, — пані Кекс немов стенула м’язами обличчя. Не їй вчити людей, як витрачати свої гроші. — Ну, можу передбачити майбутнє за десять пенні. Це те, що ви побачите. І за десять доларів. Це те, що ви отримаєте.
— Десять доларів? Я стільки за тиждень не заробляю! Давайте краще за десять пенні.
— Дуже мудрий вибір, — похвалила його пані Кекс. — Дайте лапку.
— Руку, — виправив її Ноббі.
— Я так і сказала.
Пані Кекс розглядала простягнуту долоню Ноббі, при цьому будучи максимально обачною, щоби не торкатися її.
— А ви будете стогнати і закочувати очі? — запитав Ноббі, готовий побачити шоу за десять пенні.
— Я такого не потерплю, — відрубала пані Кекс, навіть не підводячи очей. — Це вже…
Вона приглянулась, а тоді різко зиркнула на Ноббі.
— Ви граєтесь цією рукою?
— Перепрошую?
Пані Кекс зняла кринолінову леді з кулі й зазирнула в сам глиб. А тоді похитала головою.
— Я не знаю, я певна… ну що ж, — вона прокашлялася, прибравши більш загадкового тону. — Пане Ноббс, я бачу вас в оточенні смаглявих дівиць десь у якійсь спекотній місцині. Схоже на заморський край. Вони сміються й балакають з вами… одна навіть щойно пригостила вас напоєм…