— Ніхто нічого не чіпає! — заволав Ваймз. Зелений вогонь тепер ковзав гребенями хвиль. — Щебеню, арештовуй всіх, хто бодай чогось торкнеться!
— Слухаю.
— Зрештою, ми повинні швидко плисти, — Ваймз перекрикував шипіння і далекий гуркіт грому.
Дженкінс витріщився на нього, аж тут корабель ринув у них з-під ніг.
— Ти зійшов з глузду! Ти хоч уявляєш, що стається з кораблем, який намагається… Ти не маєш ані найменшого поняття, правда? Це ненормальна погода! Її потрібно обережно перечекати! Не можна кидатись поперед неї!
Щось слизьке впало на голову Щебеню і, відскочивши на палубу, спробувало відповзти геть.
— А тепер з неба періщить риба! — застогнав Дженкінс.
Хмари перетворились у жовтаву імлу, на тлі якої ні на мить не вщухали блискавки. І від неї віяло теплом, що неабияк дивувало. Вітер завивав як мішок із котами, хвилі здіймалися стінами обабіч корабля, але повітря жаріло, мов у печі.
— Дивися, навіть хапонці опускають вітрило! — крикнув Дженкінс крізь зливу креветок.
— Добре. То ми їх наздоженемо.
— Божевільний. Ай!
Щось важке відскочило від його капелюха, вдарилось об перило і покотилось до Ваймзових ніг.
То було латунне навершя.
— О, ні, — застогнав Дженкінс, обхопивши голову руками. — Знову ті кляті ліжка!
Капітан хапонського корабля не дуже любив сперечатися, коли був поблизу Ахмеда-71-години. Він лише дивився на провислі вітрила і підраховував свої шанси на Рай.
— Можливо, собацюра, який відітнув вітрильну мотузку, зробив нам послугу! — вигукнув він, перекрикуючи рев вітру.
Ахмед нічого не сказав. Він все дивився назад. Нечасті спалахи електричного штормового світла освічували охоплений зеленим сяйвом корабель, що плив позаду них.
Тоді він перевів погляд на холодне полум’я, що розтікалося їхніми власними щоглами.
— Бачиш он те світло на краях полум’я? — запитав він.
— Мій лорде?
— Бачиш чи ні?
— Е… ні…
— Звісно, що не бачиш! Але чи бачиш ти, де світла немає?
Капітан витріщився на нього, а тоді нажахано-слухняно знову підняв очі догори. І десь там можна було побачити межу світла. Розвіваючись на вітрі, шипучі зелені язики, наче були облямовані… чорнотою чи, може, мінливою дірою в просторіні.
— Це октарин! — скрикнув Ахмед, коли ще одна хвиля плюснула на палубу. — Лише чарівники можуть його побачити! Цей шторм повний магії! Ось чому погода така псяча!
Корабель заскрипів усіма своїми з’єднаннями, коли знову наткнувся на хвилю.
— Ми вже навіть не пливемо по воді! — ридав Дженкінс. — Ми перелітаємо з хвилі на хвилю!
— Добре! Хоч перестане трясти! — крикнув Ваймз. — Коли вже ми перекинули всі ліжка за борт, можна знову пришвидшитися! І частенько тут випадають ліжка?
— А ти як думаєш?
— Ну я ж не моряк!
— Ні, ліжкопади не щодня трапляються! Як і вуглепади! — додав Дженкінс, коли щось чорне вдарилося об перило і перелетіло за борт. — Нам, знаєш, трапляються лише звичні опади! Дощ! Сніг! Град! Риба!
Човном, що нісся хвилями, знову повіяв шквал вітру, і всю палубу зненацька встелило блискотливим сріблом.
— І знову риба! — скрикнув Ваймз. — Так, звісно, краще?
— Ні! Гірше!
— Чому!
Дженкінс підняв бляшанку.
— Це сардини!
Корабель наштовхнувся на ще одну хвилю, застогнав і знову полетів.
Холодне зелене світло було повсюди. Кожен цвяшок на палубі відбивав його світло, кожна драбинка і мотузка мали зелені контури.
І на Ваймза накотило відчуття, що те світло тримало корабель купи.
Але він взагалі не був певен, чи тільки в світлі справа. Воно переміщалося надто цілеспрямовано. Тріскотіло, але не пекло. Воно ніби розважалось…
Корабель впав на хвилю. Вода накрила Ваймза.
— Капітане Дженкінс!
— Слухаю?
— Чого ми крутимо цей штурвал? Стерно ж навіть не у воді!
Тож вони його відпустили. Шпиці штурвала аж розмило в стрімкому вертінні, але, зайнявшись полум’ям, вони спинилися.
І з неба почали падати кекси.
Вартові намагалися якомога зручніше вмоститися в трюмі, але з цим виникали певні труднощі. Там не було ані одного клаптика підлоги, який би кожних десять секунд не ставав клаптиком стіни.
Тим не менш, хтось хропів.
— Як тут взагалі хтось може спати? — скаржився Редж Шкарбан.
— Капітан Морква може, — сказала Смішинка. Вона рубала щось сокиркою.