Морква затиснувся в кутку. Час до часу він щось бурмотів і крутився.
— Як немовля. Хоч убий, не розумію, як він може бути таким спокійним, — мовив Редж Шкарбан. — Ця штуковина от‑от розвалиться.
— Та, а ти чо’ переживаєш? — озвався Щебінь. — Ти ж уже і так того?
— І що? Я опинюся на дні по коліна в китовому лайні? А потім ще довго повертатимусь додому по темряві. А про проблеми, якщо мене спробує зжерти акула, я взагалі мовчу.
— Я би не боявся. У Заповіті Мезерека пише, що рибалка Нопро провів чотири дні у череві гігантської рибини, — сказав констебль Візит.
У тиші грім здавався особливо гучним.
— Умивальне, це притча про диво? — врешті мовив Редж. — Чи просто дуже повільний процес травлення?
— Ти би краще задумався про стан своєї безсмертної душі, ніж сипав жартиками, — строго відрубав констебль Візит.
— Мене більше турбує стан мого безсмертного тіла, — мовив Редж.
— У мене є тут брошурка, яка дасть тобі ґрунтовні… — почав було Візит.
— Умивальне, а вона достатньо велика, щоби скласти з неї човен, який нас врятує?
Констебль Візит ухопився за можливість.
— Ага, так, метафорично вона є…
— Хіба на кораблі немає рятувальної шлюпки? — хутенько втрутилась Смішинка. — Переконана, що бачила її, коли ми сідали на корабель.
— Та… рятувальна шлюпка, — мовив Щебінь.
— Кому сардинку? — запропонувала Смішинка. — Я тут відкрила бляшанку.
— Рятувальна шлюпка, — повторив Щебінь. Він звучав як хтось, хто усвідомлює неприємну правду. — Така… велика, важка штука, яка нас сповільнювала?..
— Так, я теж її бачив, точно бачив, — підтвердив Редж.
— Та… була одненька, — мовив Щебінь. — То ж була рятувальна шлюпка, еге ж?
— Нам принаймні треба знайти якесь укриття і скинути якір.
— Та… якір… — розмірковував Щебінь. — Така велика штуковина, якою можна зачіплятися, та?
— Атож.
— Така важкенька?
— Вочевидь!
— Та. І… е… якщо її раніше викинули через то, шо вона важка, зара нам би це не сильно помогло?
— Аж ніяк. — Редж Шкарбан дивився крізь люк. Небо було брудно-жовтою ковдрою, помережаною вогнем. Безупинно гуркотів грім.
— Цікаво, як низько впав барометр, — мовив він.
— На саме дно, — понуро відповів Щебінь. — Повір ми’ на слово.
Д’реґові властиво тихцем відчиняти двері. Бо по інший бік зазвичай чатує ворог. Рано чи пізно.
Він побачив на підлозі нашийник, прямо біля невеличкого фонтану води, що текла тонкою цівкою з корпусу, і ледь чутно лайнувся.
Ахмед почекав мить, а тоді тихенько штовхнув двері. Вони гучно хряснули об стіну.
— Я не хочу тебе скривдити, — сказав він у темряву трюму. — Якби я мав це на меті, ти би вже…
Як вона жаліла, що не обернулася вовком. З вовком проблем би не виникло. І в цьому була проблема. Вона б завиграшки перемогла, але разом з тим була би на нервах і налякана. Людина вища за це. Вовк — ні. Вона б чинила неправильно, панічно, по-звірськи.
Вона скочила на нього згори дверей, притиснувши його до підлоги, зробила сальто назад, захряснула двері і прокрутила ключ.
Меч проштрикнув двері, як розпечений ніж — сало.
Біля неї хтось важко дихав. Вона розвернулася і побачила двох чоловіків з сітями в руках. Вони би накинули їх на вовка. Та вони не очікували побачити перед собою оголену жінку. Раптова з’ява голої жінки завжди змушувала людей переглянути свої невідкладні плани.
Вона вдарила їх і побігла в протилежному напрямку, відчинила перші-ліпші двері й захряснула їх за собою.
Це була каюта з псами. Вони схопились на лапи, розтуливши пащі — і знову лягли. Перевертень може мати неабияку владу над іншими тваринами, незалежно від того, в якій він перебуває подобі. Та в основному влада перевертня зводиться до того, що інші тварини в його присутності зіщулюються і намагаються здаватися неїстівними.
Вона кинулась повз них до койки і здерла один із балдахінів, що висіли над нею.
Чоловік на койці розплющив очі. Він був хапонцем, але блідим від утоми і болю. Під очима виднілися темні круги.
— А, — мовив він, — схоже, я таки вмер і потрапив до Раю. Ти гурія?
— Я не потерплю таких розмов у своїй присутності, — відрубала Анґва, вміло розірвавши шовк на дві частини.
Вона усвідомлювала, що мала деяку перевагу над чоловіками-перевертнями, бо на голу жінку сиплеться менше скарг. Але недоліком було те, що в її голій присутності чоловіки ставали наполегливіші. Тож вона мусила чимось укутатись — зі скромності та щоб уникнути непристойного підстрибування. Саме тому вміння жінок-перевертнів імпровізувати одяг з того, що є, було не таким відомим, але дуже відточеним.