— Не роби дурниць! — зупинив його Горан, вхопивши за крило. — Ти ж роздмухуєш його ще більше!
— Я обережно, не турбуйся… Я зараз погашу вогонь… — марячи, прошепотів Вазген та знепритомнів, впавши у піну.
— Горане, — гукнув Ши Бо, — швиденько віднеси його до Мальви! І давай на моє місце!
— Добре, Бо! — прохрипів, закашлявшись від диму, Горан.
І, вхопивши на спину непритомного Вазгена, він перелетів із ним до багажного відсіку.
— Мальво! — гукнув він, відкривши відсік. — Потрібна допомога — він знепритомнів! — задихаючись, мовив Горан та, кинувши Вазгена на крила розгубленої, заплаканої Мальви, одразу зачинив дверцята.
— О, Джоні, я вже думала, ти загинув! — заридавши, виголосила Мальва та заходилась цілувати непритомного Вазгена.
У цілковитій темряві, що панувала у багажному відсіку, нічогісінько не було видно. Але дуже добре було чутно.
Чутно щасливий голос Мальви та зніяковілий тембр Вазгена, котрий після першого ж поцілунку таки прийшов до тями… Хоч і не остаточно.
— Джоні, любий, як ти мене налякав…
— Я… Я…
— Мовчи… Мовчи, коханий, не вибачайся… Я вже пробачила тобі усі твої безглуздя.
— Ні… Я…
— Ти кохаєш мене?
— Я…
— О, ти не уявляєш, як я скучила за тобою!
— Можливо…
— Неможливо! — знов категорично перебила Вазгена Мальва. — Неможливо відірватися від твоїх вуст!
— Я хочу пояснити… — задихаючись, прошепотів Вазген.
— Не треба! Не треба слів, коли панує ніжність… Нехай твої вуста розкажуть про твою любов…
— Але, зрештою, я маю щось сказати!
— Не варто, милий… Я все знаю… Знаю, як ти мене кохаєш…
— Ти помиляєшся, я кохаю іншу!
— Тобі тільки так здається…
— Ти думаєш? — вже не так категорично перепитав Вазген.
— Я не думаю, я знаю, — прошепотіла ніжно Мальва. — Я — твоя доля. Я — саме та, хто зробить тебе найщасливішим у світі.
— Правда? — розгублено запитав Вазген.
— Навіть не сумнівайся, любий…
— Я вже й не знаю, що мені робити… — ледь не плачучи, прошепотів Вазген. — Я не знаю, що мені робити…
— Розслабся, — прошепотіла вона ще ніжніше, і надалі у темному багажному відсіку стало не тільки нічого не видно, але й не чутно.
«Напевно, поцілунки ладні зупинити час», — лиш промайнула думка у Вазгена. І тут… Двері відчинились, і до багажного відсіку почали залітати знесилені ворони — звільнені полонені.
Ши Бо обережно поклав на долівку непритомного Джовані та допоміг піднятись до відсіку Маріам.
— Ши Бо, ти давав мені слово, що звільниш тільки мого Трапатоні! А притягнув сюди увесь непотріб! — незадоволено заверещала Мальва, розгублена від напливу гостей.
— Шановна Мальво, я би радив вам більш чемно добирати слова, — задихаючись від диму, відповів Ши Бо. — Інакше я не беруся гарантувати вашу безпеку.
— Але ти давав слово!
— Шановна, я давав слово, що зроблю усе можливе для порятунку Трапатоні. Тож я свого слова не зламав…
— Ви з Гораном, — перебила його Мальва, — жахливі брехуни! Ви не дотримали слова! І, можете не сумніватись, ви досить швидко пошкодуєте про це! Я слів своїх на вітер не кидаю!
— Без проблем, — посміхнувся Бо. — Але для початку нам треба вирватись із цього вогняного пекла. Інакше, шановна Мальво, вам буде досить складно дотримати свого слова, — додав він та причинив двері до відсіку.
Прожогом скочивши на пожежну, Ши Бо ввімкнув брандспойти і мерщій помчав до водійської кабіни.
І тільки-но він гримнув за собою дверима, машина полетіла крізь вогонь.
Брандспойти, що били піною поперед машини, не справлялись із вогнем. Вони лишень притушували ледь-ледь полум’яні язики, які з усіх боків кидались на машину.
— Горане, які в нас шанси вирватися звідси? — прошепотів Ши Бо, глянувши на ворона у блайзері, що крутив кермо, наче дзиґу, намагаючись вписатись у круті палаючі віражі.
— Ніяких, — спокійно відповів Горан.
— Ясно… Як завжди.
— Допоки піна є в брандспойтах — трохи покатаємось, а далі… До речі, я просив тебе колодязь закрити люком… Ти не забув?
— Забув. А нащо його закривати?
— Там лишилось троє боїв: Голота та ще двоє — переляканих на все життя…
— А куди ми їдемо? — перебив його Ши Бо. — Ти що, дорогу пам’ятаєш?
— Яку дорогу? — посміхнувся Горан. — Я так надихався вже диму, що забувати став, навіщо ми сюди приперлися. Їду по дорозі вгору, а там подивимось, що буде…