Выбрать главу

— Що пані має на увазі? — запитав рудий полісмен, чи то не зрозумівши, чи то просто не розчувши запитання.

— Я питаю, чому всі дороги перекрито? — ледь стримуючи роздратування, перепитала пані Ганна. — Ви можете нам пояснити, чому закриті всі під’їзди до Старої Водокачки? Чи це державна таємниця?

— Жодної таємниці, — посміхнувшись, відповів полісмен, та потер свій замерзлий, червоний ніс. — У Старій Водокачці проходить Всесвітній астрономічний з’їзд.

— Який з’їзд?! — розгублено всі разом перепитали дівчата.

— Астрономічний, — офіційно та незадоволено повідомив другий полісмен — блондин.

— Ви жартуєте, шановний? — прошепотіла пані Лана. — Який всесвітній з’їзд?! Ніч надворі… Усі порядні люди вже давно відпочивають.

— Коли всі відпочивають — астрономи працюють, — знову потерши замерзлий ніс, чемно пояснив рудий полісмен. — Вони ще навіть не розпочинали. Тільки ось з’їжджатись почали… А програма в них велика. Заявлено не тільки з’їзд, але й конференцію на тему «Чи є життя на Марсі».

— Ясно… — осягаючи таку неочікувану відповідь, ледь чутно мовила пані Ганна.

— А ми тут живемо! Он у тому жовтому будинку, — збрехала Лада, махнувши рукою на будиночок, що стояв поодаль, за спинами полісменів. — Я сподіваюсь, нам не доведеться ночувати на бруківці?

— Ну що ви, панно? — не давши договорити Ладі, вибачливо пробубонів рудий. — Пішоходам прохід не перекрито… Тільки автомобілі за перепустками заїжджають… Просто багато іноземних представництв, через що і рух автотранспорту тимчасово перекрито.

— Ну, спасибі і на цьому, — полегшено зітхнула пані Лана та першою пролізла попід загороджувальною стрічкою. — Дівчата, за мною! Швидше, бо я вже неабияк змерзла!

— Прошу пані! — чемно піднявши стрічку, мовив рудий полісмен та знову потер долонею свій замерзлий ніс.

— Дякую, шановний! — шмигнувши попід стрічкою, вигукнула пані Ганна. — Приємно, що навіть у такий мороз ви, як справжній джентльмен, тримаєтесь достойно та вкрай чемно. Чого, на жаль, не скажеш, про вашого замерзлого колегу.

— Якби ви, шановна, виконували таку безглузду роботу, як ми… То я би подивився, чи замислювалися б ви над чемністю! — ображено крикнув блондин навздогін панні Ганні.

Але жінки так відчайдушно дременули до водокачки, що навіть не розчули ані його першого вигуку, ані усіх подальших.

— Добре, що мій зять не бачить цих шикарних авто, на яких їздять звичайні астрономи! — захекано пробубоніла баба Ганя, пролазячи крізь затори вишуканих автомобілів. — Інакше він би, бідолашний, помер із заздрощів!

— Ганю, стій! — зненацька заверещала пані Дана. — Ми Урсуляка забулись у таксі! Ганю, чуєш, ні?!

— Та чую, чую… — зупинившись, буркнула пані Ганна. — Хто ніс його до таксі, той і вертається по нього! Так що, Даночко, швидесенько мчи назад, потім нас наздоженеш!

— А чого я?! — образилась пані Дана. — По-моєму, цього лисого ти несла…

— Я?! — розгублено перепитала баба Ганя.

— Ти-ти, — підтримала пані Дану Лада. — Так що давай, сама мчи!

— Дівчата, водокачка горить! — зніяковіло вигукнула пані Лана, першою домчавши до повороту, з якого вже видно було башту водокачки.

— Ой, вона горить… — прошепотіла Лада, дивлячись на чорний густий дим, що здіймався над баштою.

— А як же бал? — ледь не плачучи, запитала пані Дана.

— Я так розумію, що танців вже не буде, — розчулено пояснила подрузі пані Лана та знервовано заходилася обмахувати себе віялом.

— Лано, на вулиці мінус десять — сховай, будь ласка, своє віяло! — заплакавши спересердя, в’їдливо зауважила пані Дана.

— Невже мінус десять?! — здивовано перепитала пані Лана, не відводячи погляду від палаючої башти.

Навкруги водокачки купчився справжній натовп. Дивний натовп джентльменів у чорних блискучих смокінгах та панянок у вишуканих вечірніх сукнях. Вони захоплено дивились на пожежу, радісно щось вигукували та щасливо зойкали.

— Ладо, ти англійську краще знаєш… Поясни мені, чому вони всі так радіють? — строго запитала в онуки баба Ганя.

— Вони думають, що це — спеціально влаштоване шоу, — відповіла Лада.

— Може, це дійсно тільки шоу? — прошепотіла пані Дана. — Може, вона горить не по-справжньому? Може, це спецефекти?

— Яке ж це шоу?! Які, з біса, спецефекти?! Це — справжнісінька пожежа! — перебила подругу пані Ганна. — Жахлива пожежа! Подивіться, Стара Водокачка — пам’ятка дев’ятнадцятого століття, зараз просто згорить вщент!