— А чому ж тоді вони радіють? — вагаючись запитала пані Дана.
— Та бовдури вони, ці американці, хіба не ясно? — впевнено пояснила пані Лана. — Вони і кінець світу побачать — радіти будуть! Сприймуть це за шоу… Нікчеми!
— Лано, що ти верзеш?! — вибухнула баба Ганя. — Хіба можна ось так усіх американців під один гребінець?! Таке невігластво — неприпустимо!
— Так ти ж сама… Сама мені те саме говорила! — ображено пробубоніла пані Лана. — Говорила навіть гірші речі!
— Ну, то не кожну дурню, яку я говорю, треба повторювати, — розгублено заходилась виправдовуватись баба Ганя. — Тим більше, при моїй онуці! Ти ж підриваєш мій авторитет! І як після цього я буду займатись її вихованням?
— Та досить, ба, проїхали вже! Не сваріться… — втрутилась у суперечку Лада. — Он, подивись краще, де заховано твій джип! — і вона вказала рукою у бік башти, де стояла її жахливо пожмакана машина.
— Що?! Джип?! — захоплено прошепотів Бравісимо, висунувши дзьобика із сумки.
— Ой, лишенько! — сплеснула руками баба Ганя. — Дівчата, це ж наша покража!
— І ящики з ґудзиками — всі на місці, — здивовано додала Лада.
— Ура, ґудзики на місці, — щасливо посміхнувся Тоні.
— Ганю, поясни, що із нашим джипом? — ледь чутно прошепотіла пані Дана.
— Цікаво, як на цій драчці ми будемо долати мексиканські гори? — запитала пані Лана.
— І що тепер нам скаже мер? — ще трагічніше мовила пані Дана.
— Я її врятую! Хоча б заради того, аби повернути ґудзики бідолашній пані Руті! Я витягну її із цього вогняного пекла! — рішуче вигукнула баба Ганя та, розштовхуючи вишукане товариство, помчала у бік палаючої водокачки.
— Ба, стій! — спробувала зупинити її Лада. — Стій, туди не можна!
— Ганю, схаменися! — вчепилася у неї пані Лана. — Отямся! Будь-якої миті башта може завалитись!
— Тихо будьте — я знаю, що роблю! — командним тоном виголосила бабця і, відштовхнувши від себе пані Лану, відчайдушно побігла до вогняного пекла.
— Ганю, я з тобою! Може, треба буде підштовхнути… — пробубоніла пані Дана та мерщій помчала за нею.
— Ладо, ми чекаємо їх тут! — безапеляційно вигукнула пані Лана, вчепившись у Ладу.
— Правильно, — схвильовано підтримав Бравісимо пані Лану та налякано втиснувся у сумку.
— Такого не може бути… Такого просто не може бути… — бубонів він, кліпаючи очима, час від часу визираючи із сумки.
Зненацька вишукана юрба зааплодувала. І її захоплені оплески миттєво переросли у справжні овації.
— Що відбувається? — спантеличено прошепотіла пані Лана. — Чому вони заплескали в долоні?
— Ці джентльмени і пані вважають, що порятунок пожмаканої драчки — це лишень яскраве продовження шоу, — презирливо промовила Лада. — Вони вважають, що все це — заради їхньої розваги.
— О-о, недоумки… — прошепотіла пані Лана. — Нещасні, убогі створіння.
Тим часом баба Ганя, розштовхавши усіх на своєму шляху, підбігла до машини та одразу вскочила за кермо. Пані Дана прилаштувалась іззаду і чомусь заходилася відчайдушно та старанно підштовхувати джип, хоча той і без її допомоги не тільки одразу завівся, але й досить легко вирулив із-під палаючої водокачки.
Баба Ганя завзято сигналила, вимагаючи захоплену юрбу розступитися і дати їй дорогу. А пані Дана, навіть не помічаючи, що її допомога марна та непотрібна, так само емоційно і натхненно продовжувала штовхати джип іззаду.
— Кретини, розступіться! — відкривши вікно, прогорланила джентльменам розлючена баба Ганя. — Дайте нарешті дорогу!
— О-о-о! — щасливо вигукнула юрба на її вигук та зааплодувала.
— Пані! Пані, я до вас звертаюся! — закричала баба Ганя до якоїсь блискучої леді, яка вже ледь не помирала від реготу. — Кобило, я тобі кажу! Досить іржати! Відійди з дороги! — Але її відчайдушні обзивання знову потонули в оваціях юрби.
— Ладо! Ладо! — заверещала бабця з машини у той бік, де, за її припущенням, мала знаходитись її онука. — Ладо, вони не розуміють, що я їм кажу! Скажи! Крикни їм по-англійськи: ідіоти, розступіться! Ладо, онученько, чуєш, ні?! Особливо ось цій корові в діамантах! Скажи їй, що вона свинюка!
Лада стояла в обіймах пані Лани і плакала. Тихо плакала, дивлячись на усе це божевільне шоу.
Невідомо, чи збиралася вона перекладати на англійську фразу «ідіоти, розступіться», чи не збиралася. Також залишилось невідомим, чи знала вона переклад цих простих та страшних слів, чи не знала. Як, зрештою, і те, чи чула вона взагалі, слова та благання своєї бабці, чи не чула.
Можливо, вигукни бабця ці образливі слова ще зо три рази — і Лада б їй відповіла. Але жахливий вибух, що розтрощив ущент дах башти, гіпнотично притягнув до себе увагу всіх присутніх.