Я уявив, як той Данько лопотить через весь двір до воріт, і аж заскавулів від захвату. Навіть баба у посмішці поворушила своїми вусами.
— А зараз Кудлатик почує про найцікавіше, — квокнула пані Малюшка і розвалилася в кублі, яке встигла вирити за цей час. — Зараз він дізнається про те, що я з тим Довгокрилом зробила.
Грицик ніби почув слова Малюшки, бо поглянув у її бік і заговорив знову:
— А тепер, Кудлатику, я розкажу тобі таке, у що ніхто не повірить. Отож коли Довгокрил уже міг ворушити пораненим крилом, я вирішив вивести його на подвір’я. Став Довгокрил на ґанку і аж очі заплющив — мабуть, відвик від сонця. А наш Гребінчик, — Грицик насмішкувато кивнув у бік півня, — як побачив його, так одразу й здимів кудись.
— Нікуди я не здимів, — заперечив Гребінчик, що порпався під кущем смородини. — В мене там те… робота знайшлася.
— Кури теж застигли, — вів далі Грицик. — І тільки очима кліпали, бо не знали, ховатися їм чи ні. Одна лише Малюшка не злякалася. Вона підійшла до Довгокрила і як загилить йому дзьобом межи очей! Той аж присів…
— Він пізніше казав, що після довгого сидіння під столом сонце осліпило його так, що він нічого не бачив, — пояснила баба Маруська.
— А Малюшка я-ак стукне його ще раз! І ще! І знаєш, Кудлатику, що вчинив наш Довгокрил? Він рвонув від Малюшки в кущі і там застряг. Тільки хвіст стирчить звідтіля. Тоді кури я-ак налетять на той хвіст, я-ак почнуть його дзьобати! Тільки пір’я полетіло. А тут і Гребінчик звідкілясь узявся. Ходить собі поза курми і кукурікає, наче то він дає лупки орлові…
— Це наклеп на мене! — обурився Гребінчик і з ображеним виглядом подався до повітки.
— І тут, я чую, Довгокрил запищав так тоненько, наче впійманий заєць, — не звертаючи на півня уваги, вів далі Грицик.
— Запищиш, коли зосліпу не розбереш, хто тобі за хвіст учепився, — вступилася за орла баба Маруська.
— Тоді я підхопив його на руки, аби оборонити від наших курей… А вони все підстрибують, як навіжені, все тягнуться до його хвоста! Я навіть не думав, що наші кури такі хоробрі… А наступного дня, коли Довгокрил знову вийшов на вулицю, кури вже не підходили до нього.
— Ще чого! — вставила баба Маруська. — Вони ж не дурні й бачили, що він уже призвичаївся до світла.
— А я все одно його не боялася, — заперечила Малюшка. — Ти ж, бабо, сама бачила, як я пройшла повз нього, наче попри порожнє місце. І він нічого мені не зробив.
— Бо не знав, що йому межи очей вперезала саме ти, — пояснила баба Маруська. — Він пізніше запитував мене, хто це зробив. Казав, що розтерзає того негідника на дрібні шматочки.
— Подумаєш, злякала, — зневажливо квокнула Малюшка й перевернулася на інший бік.
— Проте я йому сказала, що то була не ти, а котрась із ворон, — не слухаючи її, продовжила баба.
— А далі? Що було далі? — нетерпеливився я.
— А далі він полетів, — скрушно муркнула баба. — Жаль. Бо з ним можна було побалакати геть про все.
Я перевів погляд на Грицика: може, він скаже ще щось? Проте мій друг мовчав. Лише супив брови, наче згадав про щось дуже неприємне.
— Ох ці першачки! — врешті мовив він і звернувся до мене. — Розумієш, Кудлатику, коли Довгокрил трохи одужав, він почав ходити за нами з татком, наче Малюшка…
— Ще б не ходити, — буркнула пані. — Якби мені давали стільки манної каші, я й на плече злітала б.
— А коли ми з татком розв’язали йому крила, він став проводжати нас аж до вигону, — продовжував Грицик. — От. І якось ідемо ми з ним, аж дивимось — нам назустріч прямує перший клас. Побачили вони орла і як кинуться до нього, як загаласують! А Довгокрил до галасу не звик. Тож він підстрибнув, змахнув крильми, і не встиг я тим першачкам й слова сказати, як Довгокрил опинився високо над деревами. А тоді ніби забув про все. Заклекотів і так шугонув угору, що за якусь хвилю ми побачили його аж під хмарами. А тоді здійнявся вітер, і ми його більше не бачили.
— Неправда, — муркнула баба. — Всі ж бачать, що він кружляє над нами чи не щоранку. Дякує всім. А от сідати не сідає. Каже, що негоже вільним орлам розгулювати на людському подвір’ї. А от прилітати і дивитися, чи все у нас гаразд, цього ніхто йому не забороняє.
Я поглянув угору. Але чи був там Довгокрил, чи ні, так і не довідався, бо небо вкрили густі хмари.