— Не зажене, — погодився Гелен. — А мені треба добитися, щоб цей самий Штірліц виконував усе те, що ми йому запишемо в нашому сценарії. Роль буде завидна, її треба виконувати натхненно, але під нашим постійним контролем. Запросіть усіх наших друзів: можливо, в них є якісь матеріали про Штірліца… Надії, звичайно, мало, але хто не шукає, той не знаходить, іщущий да обрящет… Суть моєї пропозиції зводиться до того, щоб передислокувати Штірліца в Латинську Америку. Там найсильніша колонія націонал-соціалістів, там приховані найцікавіші зв'язки, звідти можна підібратися до Мюллера, якщо він живий, і коли до нього підбереться Штірліц, ми пристукнемо їх обох. Але перед цим ми постараємося дати можливість Штірліцу налагодити контакт з росіянами. Це буде такий залп, від якого Кремлю не вичухатись: альянс з гестапо Мюллером це така компрометація, якої їм не простить історія… Як?
— Грандіозно, — відповів Мерк. — Тільки дуже страшно, генерале. Росіяни мають право стати на дибки. Може, ведмедя варто дратувати до певної міри?
— Його не треба дратувати взагалі. Його треба відстрелювати, Мерк.
Через три тижні Мерк поклав на стіл Гелена документи шведської поліції, пов'язані з розшуком доктора БоЛьзена, що обвинувачувався в умисному вбивстві фрау Дагмар Фрайтаг, яку знайшли мертвою на паромі, що відплив до Швеції з Німеччини в березні сорок п'ятого року; останнім, з ким вона мала контакт, був доктор Бользен, він же Штірліц, він же Максімо Брунн.
А ще через вісім днів Мерк повідомив Гелену адресу фрау Руббнау в Женеві. Вона начебто колись заявляла поліцейським властям Швейцарії, що в загибелі її чоловіка Вальтера Рубенау винен саме СС штандартенфюрер Штірліц.
— Пошліть до неї Барб'є, — сказав Гелен. — Нехай він як слід промацає її й привезе офіційну заяву цієї нещасної, адресовану не швейцарським властям, а нашій приватній організації по розслідуванню нацистських злочинів.
— Це неможливо.
— Чому?
— Фрау Рубенау — дружина єврея. Барб'є просто не зможе з нею розмовляти, він паталогічний антисеміт.
— А ви передайте йому наказ, Мерк. І нагадайте, що невиконання наказу не прощають. Я також не палаю любов'ю до євреїв, але це не заважає мені підтримувати дружні стосунки з директором банку, який переказує мені гроші, а він за національністю аж ніяк не іспанець.
БАРБ'Є-1
(1946)
Фрау Єву Рубенау йому пощастило знайти в Монтрьо, як і передбачав Мерк, бо саме там була дуже сильна єврейська община, що сформувалася після того, як Гітлер розв'язав антисемітську кампанію, позбавивши євреїв права займатися науковою та громадською діяльністю; бойкоту зазнали перукарні, ресторани, швейні та взуттєві майстерні; євреїв, що працювали на заводах та фабриках, заарештували зразу ж після приходу нацистів до влади, бо переважна більшість перебувала в лавах комуністичної чи соціал-демократичної партій; чимало з тих, хто встиг виїхати з рейху, осіли саме там, у Монтрьо.
На конспіративній зустрічі людина, що прийшла від Мерка, вручила Барб'є шведський паспорт з швейцарською візою на ім'я Олафа Брінберга, триста швейцарських франків і квиток до Берна. «Далі поїдете автобусом, цілком пасторальні краєвиди, відпочинете; через три дні ви маєте повернутися, я чекатиму вас на вокзалі в Базелі; коли ми помітимо щось підозріле, я у ваше купе не сяду. Їдьте додому, я знайду можливість з вами зв'язатися».
Назавтра Барб'є приїхав до Берна; перше, що він зробив, — зайшов у ресторан і замовив розкішний обід; яка шкода, що Регіна й діти, Клаус і Ута, позбавлені цього; я привезу їм ящик з харчами; як же добре бути нейтральною країною, чорт забирай; спочатку він з'їв татар-азу, три порції жовтого масла, бульйон з грінками, шніцель по-віденськи, замовив до кави сири й завершив свій бенкет подвійною порцією вершкового морозива.
У Женеві, перед тим як сісти в автобус, що йшов до Лозанни і далі, в Монтрьо, він знову зайшов у невеличкий ресторанчик, що містився навскіс від вокзалу, спитав, чи є айсбан, вислухав трохи здивовану відповідь офіціанта, що, звичайно, є, попросив приготувати дуже великий шматок, потім, соромлячись самого себе, замовив дві порції масла (конче потрібного для зору, вітамін «А» в чистому вигляді) і порцію шинки — «хочу підзаправитися перед гарячим, пропустив обід, був у дорозі, а попереду неблизька дорога в гори».
Приїхавши в Монтрьо, він зупинився в пансіоні мадам Фроле, яку просто вразила вимова шведського гостя: «У вас істинно південний акцент, ніколи не жили в Ліоні?! Ви справжній ліонець, я сама родом звідти, я втекла, коли прийшли боші і почали свій кривавий шабаш!»