Звичайно ж, в аеропорту її не було.
Ах, Кріста, Кріста, де ж ти, людино моя ніжна?! Як мені розшукати тебе в цьому страшному і зачаєному людському океані?!
… О третій годині ранку Роумен зупинив машину біля посольства, піднявся до себе, прийняв чотири таблетки аспірину, підставив голову під холодну воду, старанно розтер волосся рушником і тільки після цього вийняв із сейфа чистий паспорт громадянина США, приклеїв одну з багатьох фотографій Штірліца, які зберігав у себе, написав прізвище Брюлл, ім'я Макс, рік народження 1900-й, дата народження — 8 жовтня. Після цього жахнув парагвайську візу — цілком надійна, в консульстві республіки працюють свої люди; перелічив двадцять купюр стодоларової вартості, поклав їх у паспорт і спустився вниз.
— Беріть таксі й женіть в аеропорт, — сказав він. — Зараз ми покатаємося по місту, щоб відірватися від тих, хто нас пасе, а потім візьмете таксі. Літак відлітає через три години, встигнете. Паспорт надійний, віза — також. Зв'язок, — якщо мене сьогодні не пристукнуть, — триматимемо через вашу подругу Клаудіа, пам'ятаєте її адресу?
— Так.
— У неї є гроші на політ до Штатів?
— Думаю, що є.
— Вона погодиться зганяти у Голлівуд і зустрітися з моїм другом?
— Якщо я попрошу її про це…
— Можете зробити таку люб'язність?
— Так… Грегорі Спарк, як запасний зв'язок, залишається?
— Так.
Роумен простяг йому свій плоский блокнотик з буро-коричневим вензелем:
— Пишіть… Тільки не дуже налягайте на перо… Вам треба буде написати ще одну записку. Мені. Полу Роумену… Точніше, це розписка на дві тисячі доларів, які ви одержали для того, щоб спіймати Гаузнера, він же Морсен… І щоб ви не думали, ніби я щось приховую, — погляньте ось на це, — і Роумен простяг Штірліцові телеграму, яку передав йому Гейт усього лише п'ять годин тому. — Ви зрозумієте, чому вам не можна лишатися тут ні на хвилину… Якщо ж ви вирішите скористатися ситуацією й зникнути… Можна, звичайно… Тільки це буде дуже безчесно… Не тільки щодо мене… Щодо людей, докторе… Я назву ряд імен і дам адреси, які допоможуть вам орієнтуватися у цій справі, яку я намагався робити останні півроку…
Рейс, на якому Штірліц вилетів за океан, а також номер паспорта й ім'я, в нього вписане, Гелен узнав через двадцять дев'ять хвилин після того, як літак іспанської авіакомпанії злетів у небо…
… Коли Роумен увійшов до квартири, перше, що приголомшило його, зім'яло й пройняло жахом, були все ті ж тонкі, ледь відчутні пахощі Крісти, її кельнська вода, але зараз вони здавалися йому такими пронизливо-беззахисними, такими маленькими й жалюгідними, що серце його здавило й перевернуло так, що він ахнув і притулився до дзеркала. Він заплющив очі, поклав руку на груди, сказав собі, що нічого ще не закінчено, я знайду дівчинку, я буду справжнім негідником, коли я не знайду її, навіщо я все це затіяв, боже мій, жив би ілюзією щастя, як усі, так ні, почав шукати правду, а коли почав, то й дістав за це…
Не смій, сказав він собі, це безчесно так думати, ти не маєш права так думати, бо знаєш, що таке фашизм, і знаєш зовсім не так, як інші. Зосередься, попросив він себе, стань згустком волі, ти не маєш права ні на що інше…
Роумен зітхнув, розплющив очі і перше, що побачив, був пістолет у руці Гаузнера; німець стояв у кінці коридора і чухав ніс.
Ялта— Мадрід — Буенос-Айрес — Сантьяго-де-Чілі
1984
СЛОВО ПРО АВТОРА
У свій час Сенека сказав: «Мені не цікаво знати будь-що, навіть найкорисніше, коли про це знатиму тільки я. Якби мені запропонували найвищу мудрість при неодмінній умові, щоб я мовчав про неї, я не погодився б».
За свої сорок років життя Юліан Семенов устиг багато взнати, і це своє багатство він щедро віддає в своїх книгах багатомільйонному читачеві. Історик і східознавець за освітою, він починав як викладач афганської мови на історичному факультеті МДУ і як дослідник Середнього Сходу. Поширена думка, що праця історика — праця кабінетна, тиха, спокійна, — це хибна думка. Історик — як хірург, як архітектор, як воєначальник — він завжди в пошуку, він відчуває в собі пристрасне зіткнення різних начал, з яких тільки й може виникнути точна концепція того чи іншого епізоду історії. Казенне визначення «епізод історії» насправді містить у собі боріння пристрастей пушкінської чи шекспірівської напруги, взаємозв'язки мільйонів і особистості, подвижництва і животіння, прозріння і буденності, добра і зла.