На першу вечерю Бен запросив Едселя Форда, сина автомобільного короля Штатів.
— Дорогий Едсель, я думаю, вам буде корисно подружитися з моїм близьким другом доктором Вестриком, — сказав Бен, знайомлячи гостей. — Ніхто так, як він, не розуміє всієї вигоди зміцнення американо-німецьких відносин.
— Дуже приємно, докторе Вестрик, — Форд рвучко трусонув руку німця, — я з симпатією ставлюсь до експерименту вашого канцлера.
— Дуже приємно, містере Форд, — відповів Вестрик. — Фюрер доручив мені висловити вам своє захоплення діяльністю вашого концерну.
— Спасибі. Зворушений.
Вестрик кашлянув, закурив і спитав:
— Я можу розмовляти за цим столом цілком відверто, панове?
— Безумовно, — відповів Бен. — Тільки так, Герхард.
— Берлін уповноважив мене обговорити з вами можливість вплинути на великий бізнес Сполучених Штатів тільки в одному плані: допомога Британії безглузда. Лондон приречений на поразку, якщо тільки Черчілль не пристане на умови, які ми маємо намір йому продиктувати. Який сенс допомагати покійникові, політичному трупу? Я маю точні викладки з цифрами й прогнозами — на що ми можемо сподіватися від розвитку нашої торгівлі; це гарантує вам колосальні прибутки.
— Що ж, — озвався Форд, — цікава пропозиція. Як ви вважаєте, Сосенс?
Той знизав плечима:
— Якби я дотримувався протилежної точки зору, то навряд чи спало б мені на думку організувати цю вечерю.
— Я гадаю, — мовив Форд, — варто було б зібратися ширшим колом і обговорити ті питання, які предметно нас цікавлять.
Через три дні Бен — через президента нафтового гіганта «Тексас компані» Рібера — влаштував обід, на який запросили шефа зарубіжних операцій «Дженерал моторс» Джеймса Муні, мільйонера Страсбургера, який володів найбільшими видавництвами країни, Форда та керівників концернів «Ундервуд» і «Кодак».
(Бен немарно включив у комбінацію Рібера: шеф його розвідувальної служби Герберт Грюп повідомив йому після вечері з Фордом, що зустріччю вельми цікавилася контора Гувера; люди Грюна зафіксували трьох агентів ФБР у залі ресторану «Пласа»; блискучий конспіратор, Бен виставив Рібера, у кожній комбінації важлива фігура прикриття, це розв'язує руки на майбутнє.)
Розмова була конструктивна; люди американського бізнесу запевнили доктора Вестрика, що почнуть кампанію за припинення воєнних поставок Англії; однак справа ця надзвичайно делікатна й складна; Рузвельт почав своє президентство з того, що визнав Москву; мабуть, він пов'язаний незримими узами і з Лондоном, отже, сподіватися на швидке зрушення не доводиться; і все-таки позиції тих, хто бачить майбутнє світу в альянсі Вашінгтон — Берлін, досить сильні в цій країні; побачимо, хто сильніший.
Удару по Бену та його друзях завдав не Гувер; той зберігав інформацію в своїх броньованих сейфах, чекаючи, хто візьме верх у боротьбі інтересів — ІТТ, «Форд», «Дженерал моторс», «Кодак», «Ундервуд», «Саллівен енд Кромвелл» братів Даллесів чи адміністрація Рузвельта і ті англо-зорієнтовані корпорації, котрі підтримували демократів.
Удару завдала британська розвідка — несподіваного й точного; резидент лондонської секретної служби в Нью-Йорку Вільям Стефенсон зміг опублікувати в липні сорокового року в «Нью-Йорк хералд трибюн» статтю про те, що доктор Вестрик — насправді відомий націонал-соціаліст; хоч він прибув у Штати начебто як «гість» Рібера, насправді ж візит було заплановано під час поїздки в рейх Бена; дивно й те, що доктор Вестрик прибув по дипломатичному паспорту Ріббентропа; у Лондоні мають усі підстави стверджувати, що кожне слово, сказане нацистським бонзою, було заздалегідь обговорено в ставці Гітлера й дістало цілковите схвалення фюрера.
Вестрику більше нічого було робити в Штатах; повернувшись до рейху, він усе-таки показав групенфюреру Курту фон Шредеру контракт, який він підписав з Беном перед від'їздом з Нью-Йорка: йому, Вестрику, доручалось керівництво підприємствами ІТТ в усій Європі, за що рада директорів фірми зобов'язалася виплачувати йому сто тисяч золотих рейхсмарок щорічно.
Перед від'їздом Вестрик вельми тактовно обговорив з Беном конспіративні форми зв'язку (причому запропонував підтримувати контакти не з ним, президентом підприємства, а з керівником служби розвідки й безпеки ІТТ Грюном, так зручніше й надійніше). Незабаром Грюп поклав на стіл Бека розшифровану телеграму з Берліна: «Рейхсмаршал Герінг запрошує вас, шановний полковнику Бен, бути його гостем в обговоренні проблем, що мають взаємний інтерес».