Він виходив з того, що, по-перше, війна закінчилась, нацизм зламано, отже, вся концепція минулої діяльності ВСС віджила своє, більше того, ставала тягарем для тієї політики, яка приховано формувалась Труменом, — відкрите стримування комунізму, закріплення американських позицій у світі й поступове відторгнення росіян до кордонів тридцять дев'ятого року. По-друге, нова стратегія спиралася не на союзницькі постулати, а на реальний стан справ у світі, а він був такий, що Англія вже не існувала як імперія, вона втратила свої ключові позиції в Азії, а також на півдні Американського континенту, не кажучи вже про Європу та Близький Схід; Франція лише на словах називається союзником, а насправді таким не є; отже, єдиним реальним союзником, об'єднаним зі Штатами спільністю антикомунізму, могла й зобов'язана стати Німеччина. Проте той колектив людей, який складав мозковий центр ВСС, не зразу й не легко погодиться з такою моделлю майбутнього, а вона здавалася Даллесу єдино доцільною, бо Німеччина — хочемо ми того чи ні — є бастіоном Заходу, висуненим до російських кордонів. По-третє, зловісним жартам президента Рузвельта про імперські амбіції Черчілля, котрий тремтів за британські колонії, настав кінець; тепер Америці треба було захищати завойовані в світі позиції, хоч би як ця боротьба називалася — імперською, гегемоністською, агресивною — не так важливо; все те, що належало раніше Англії та Франції, має контролюватися Сполученими Штатами, бо лише їхня могутність зможе утримати ці території в орбіті Заходу. І, нарешті, по-четверте, він розумів: воєнно-промисловому комплексу, створеному в період битви проти Гітлера, потрібен той мобільний інструмент, який зможе не тільки давати продумані рекомендації по оптимальному вкладу капіталів у світі, а й захищати ці вклади так, як цього не міг робити Відділ стратегічних служб, кожен вчинок якого (тією чи іншою мірою, звичайно) контролювався, обговорювався й санкціонувався трьома рівноправними штабами — сухопутним, морським та військово-иовітряним, а за кожним з цих штабів стояли цілком конкретні корпорації, і що було бажано «Тексасу», який ставив на флот, те зовсім не влаштовувало «Діллона», котрий традиційно підтримував сухопутні (передусім десантні) війська.
— А все-таки що ти збираєшся робити, якщо ВСС справді перестане існувати? — поцікавився Даллес-молодший.
— Знаєш історію про те, як осел потрапив на безлюдний острів? — пихнувши люлькою, спитав Аллен.
— Ні.
— Не образишся?
— Ми ж домовились ніколи один на одного не ображатися; сердитися можна, але ображатися — ні; образливість — родима пляма тугодумної малорухливості…
— Добре… Отже, осел опинився на безлюдному острові, де немає ні прісної води, ні тіні, ні їжі. Минає день, другий, ситуація зовсім безнадійна, осел обійшов увесь острів, бив копитом пісок, шукаючи воду чи коріння, — ніде нічого, пусто. І ні паруса на водяній гладіні, ні гелікоптера в небі. Що ж треба було робити ослу, щоб врятуватися?
Джон знизав плечима:
— Може, поблизу був якийсь острівець з водою й травами?
— Був. За сто метрів. Але ж осел не вмів плавати. Як бути?
— Не знаю, — відповів Джон Фостер. — Справді не знаю.
— От бачиш, — Аллен зітхнув. — І осел не знав. Джон відкинувся на спинку стільця, розсміявся і пообіцяв:
— Я спробую розповісти цю історію президентові. Ні, йому не можна, він образиться…
— Авжеж, йому цього розповідати не слід. Розумовий апарат нашого обранця вельми загальмований. Мушу признатися, що саме я значною мірою сприяв появі ідеї про розпуск ВСС, мій мудрий і добрий брате.
— Побоюєшся, що помічник ніколи не стане шефом підприємства?
— І це також… Але — тількц якоюсь мірою. Я навіть сказав би, незначною. Усе простіше: «Дикий Білл» рекрутував кадри ВСС не лише з числа наших з тобою друзів та однодумців. Він узяв у кадри чимало людей зовсім лівих, я навіть сказав би, марксистських концепцій. Якщо це було доцільно в дні війни проти Гітлера, то зараз це неприпустимо.
— Такого пасажу я не зустрічав у пресі.
— Поки ще рано. Як, по-твоєму, коли Трумен зважиться на те, щоб офіційно розігнати мій рідний ВСС?
— Скоро.
— А хто прийде замість нього?
— Він не знає.
— Було б ідеально, якби він передав функцію ВСС державному департаментові, Джон.