У своїх нескінченних умовиводах, коли голова помалу очищалась і він був здатний знову мислити логічно, він зразу схопився за рятівну думку: в боягузливій пасивності німців винне міжнародне єврейство й більшовизм. Але йому довелося заперечити собі: добре, а чому ж росіяни не підкорилися, попавши в німецьку окупацію?
Чому боролись поляки і югослави? Чим керувалися словаки, коли підняли свій бунт? Вони ж могли покоритися своїй долі, зрадити своїх лідерів, говорити одне одному, в усьому винні німці, що опір безглуздий, але ж вони чинили опір!
Ні, сказав сам собі Герінг, я повинен, я мушу, хоч як це важко, закрити очі на цю історичну провину німців. Якщо я хочу лишитися в їхній пам'яті, я повинен прийняти бій в ім'я їхнього ж майбутнього. Зрештою, фюрер і я вивели Німеччину до вершини її історії, невже вони й це забудуть?! Коли ще німці досягали такого зльоту? Невже вони позбавлені почуття вдячності?! Не думай про це, сказав він собі, ти ні в чому перед ними не винен. Пам'ять про людину акумулює лише його нація. Забудь про те, що крає твоє серце. Думай про вічність, а її тобі можуть дати лише вони; містична таємниця спільної мови, однакова манера мислити — ось що є гарантами твого безсмертя.
Стань легендою, продемонструй мужність, прийми останній бій, і онуки тих, хто зараз зраджує тебе, напишуть на твою честь вірші і поставлять пам'ятники…
Після чотирьох тижнів він став вимагати, щоб йому принесли в камеру книжки з історії права; працював методично, наполегливо. Знаючи, що у вічко за ним спостерігають наглядачі, примусив себе уважно стежити за обличчям, манерою рухатися по камері; легенда починається тут, зараз; американські виродки не можуть не розповісти своїм друзям, рідним, знайомим про те, що вони бачать кожного дня. Ні, не розчавлена, не пропаща людина сидить у камері, а впевнений у своїй історичній правоті борець, який спокійно дивиться в очі тим, хто привласнив собі право обвинувачувати його, рейхсмаршала «Великої Римської імперії германської нації».
Коли американці викликали його на допит і Адріан Фішер повідомив, що він може вибрати собі адвоката, Герінг тільки знизав плечима:
— Ви думаєте, що в тій атмосфері істеричного страху, який панує в окупованій Шваччині, хтось зважиться захищати другу людину імперії? Навіщо робити з процесу фарс? Я вважаю, що найдостойнішим буде у цій ситуації — відмовитися від захисника. Навіщо ставити нещасного німця в безвихідне становище? Вважаю, що з мого боку найдостойнішим буде власний захист. Гадаю, що особисто мені, Герману Геріпгу, захист не потрібний, йдеться про захист тих принципів, яких я дотримувався…
Те ж саме він заявив і британським військовим юристам; чиновник міністерства закордонних справ, котрий був присутній на першому допиті, послав у Лондон шифротелеграму, в якій повідомляв, що Герінг «не схожий на переможеного ворога і сповнений рішучості використати Нюрнберзький процес як місце, де він зможе пропагувати нацистські ідеї».
І тільки після цих зустрічей, після того як лікарі і охоронники зібрали досьє на кожну годину, не те що день, проведену Герінгом у тюрмі, тільки після того, як досьє було вивчено психіатрами, криміналістами, соціологами, Уїльям Донован, шеф уже розпущеного на той час ВСС, новий заступник головного обвинувача від США, викликав Герінга на допит — сам на сам.
— Моє ім'я Уїльям Донован, — відрекомендувався він, — військове звання генерал, я заступник головного обвинувача від Сполучених Штатів.
— Так, я знаю про це.
— Я хочу запропонувати вам каву. Ви дозволяєте собі пити каву?
— Так, дозволяю.
— Це не реанімує вашу згубну пристрасть до кокаїну? Все-таки кава — який не є, а наркотик.
— Ви користуєтесь необ'єктивною інформацією. Я ніколи не вживав наркотиків.
— Цю інформацію я взяв з історії хвороби, яку вели лікарі, приставлені до вас і вашої родини. Усі вони були членами партії і ветеранами СС Невже ви не вірите членам партії і ветеранам СС?