Зараз Чин мовчки сидів і дивився на повільне кружляння голограми чужого катера. Красива машина, гармонійна, але дизайн явно не людський.
Невже це міфічний супротивник спейсерів? Чуток про сутички багато, але фактів немає. А всі патчі мовчать, як партизани. Схоже, ми щось пропустили в своїй історії. Цілком можливо.
Перевів погляд на монітор із зображенням парламентера. Пискнув комунікатор — ЦБ (центральна бібліотека) надіслала аналітику. Відкрив. Нічого достовірного. Щодо катера зовсім нічого. А щодо пілота прийшло досить багато схожих замальовок XIX — XX століть, зроблених зі слів психічно проблемних людей. Схоже, земляни все-таки стикалися в минулому з цими істотами. Диму без вогню не буває.
Голова викликав бібліотеку.
— Що спільного в свідченнях авторів малюнків?
— Короткочасні контакти або викрадення, сер.
— Дякуємо.
Ясніше не стало. Якщо інформації немає в ЦБ, значить, немає ніде в людських базах. А в нелюдських? Семмі? Треба спробувати.
— Прямий зв’язок з Джоном Баттом, негайно!
— Здрастуйте, Джоне.
— Бажаю здоров’я, командор.
— Семмі з Вами?
— Так.
— Джоне, зараз ви отримаєте файл із цілком секретною інформацією. Покажіть усе. Семмі, з’ясуйте, що йому відомо.
— Так сер.
— Грейс, файл Комітету отримано?
— Так, Джо.
— Клич Семмі!
Катер похитнувся, Семмі ліг на своє місце, праворуч від крісла.
«Джо, я тут. Що у нас доброго?»
— Зараз дізнаємося, друже. Дивіться обидва і скажіть, що ви думаєте. Голова хоче знати нашу думку.
Над столом виникла голограма чужого корабля, на моніторі — парламентер.
Грейс відгукнулася першою:
— Гарна машина. Ніколи не бачила подібної. Пілот не схожий ні на що знайоме.
«Тісний всесвіт, Джо. Скажи Голові, що я їх знаю».
— Сер, Семмі їх знає.
— Дякую, Семмі. Чи можна докладніше?
«Це велика дослідницька експедиція. Має, щонайменше, два базових кораблі розміром сімсот метрів, близько сотні невеликих вантажівок і ось таких малих розвідувально-штурмових катерів. Безсумнівно, десь є і крейсер, але місцезнаходження мені невідоме. Всі борти оснащені дуже гарним гравіприводом і загальнотехнічних обладнанням. Всі добре озброєні. Головного приводу і систем прямого зв’язку немає.
Мали багато баз на Землі та інших тілах Сонячної системи. Крім цього, досі працює відмінна електромагнітна локаційна система, що охоплює всю систему до Койпера включно. Екіпаж складається з біороботів, які працюють суворо за заданою програмою. Функції самонавчання, очевидно, не передбачені. Принаймі, для більшості. Звідки прийшли, мені невідомо. У сусідніх зоряних системах їх немає».
— Коли вони з’явилися в Сонячній системі?
«Дуже давно. Точно понад 15000 років тому. Джо, можна запитання?»
— Звичайно.
«Запитай у Голови, звідки в Комітету ці зображення? Гріни (так я їх називаю) завжди добре маскувалися».
— Вони самі вийшли на контакт з нашим катером. Хочуть повідомити щось важливе.
«Самі? Щось нове! Передай, щоб контактери були вкрай обережні».
— Дякую, Семмі, дякую, Джоне. Ми вже знаємо, з чим маємо справу. До речі, Семмі, у тебе є доступ до їхньої локаційної системи?
«Був повний, але вже багато років я нею не користувався. Якщо треба, то ключі до системи надам. Але цього мало. Доведеться доопрацювати вашу підшумову радіотехніку. Це не дуже складно».
— Ще раз дякую. Кінець зв’язку.
У рубці стало тихо.
«Джо, ми знайомі більше року, починаємо третій рейд. Час розповісти про себе більше. Ти вже зрозумів, що я не один. Повернемося на базу, і я тебе де з ким познайомлю. У нас маленький екіпаж, я і Кет».
«Хто він?»
«Пам’ятаєш мультик про Мауглі? Так ось Кет, це вона. І вона однієї крові з Грейс».
«Так, друже, тобі доведеться багато чого розповісти. Деякі речі поки що за межею мого розуміння».
«Встигнемо, Джо. Часу у нас досить».
Кризовий штаб, натхнений спокоєм Голови, діяв швидко і впевнено.
«Патрульній службі ОСС. Дозволяємо взяти на борт одного представника невідомого об’єкта і доставити на нашому катері під охороною в систему Крюгера. Екіпажу бути готовим активувати систему самознищення будь-якого моменту. Діяти за регламентом № 4».
А-317 передав відповідь на об’єкт. За годину з невідомого катера виплив крихітний двометровий модуль, який прийняли в шлюзі. З модуля вийшла дивна двонога істота в скафандрі з контейнером у руці, а сам модуль пішов назад. Вже по радіоканалу прозвучало, що атмосфера істоті підходить, і шолом був знятий. Старт головного приводу і перехід в точку зустрічі. Перехід прибулець переніс задовільно. Вигляд у гостя був цікавий, явно не гуманоїд. Довгастий, гарбузиком вгору, безволосий череп, величезні овальні очі без зіниць, ледь помітна смужка рота, відсутність вушних раковин і носа. Миттєво зроблена інструментальна діагностика показала під скафандром багатошарову шкіру й металокерамічний скелет, занадто правильний, щоб бути природним. Мозок закритий майже непроникною для рентгенівського випромінювання черепною коробкою. Біоробот чи кіборг?
Через кілька годин підійшов корабель Комітету. Заступник Голови з надзвичайних ситуацій Хольц перейшов у А-317 і сів у кают-компанії за стіл навпроти прибульця. Представився. У відповідь істота назвала себе:
— Мій ідентифікатор Ю2-15-4, я повинен передати вам звернення Ю1-15.
Розгорнула контейнер, який виявився просто проектором. Над столом виникло зображення істоти, дуже схожої на гостя. Ніякого оточення не видно. Залунав беземоційний високий голос:
«Панове! Ми — дослідницький загін, направлений у Сонячну систему деякий час тому. Можливості подальшого продовження нашої роботи вже вичерпані, і ми, відповідно до нашого Регламенту, зобов’язані або назавжди покинути вашу систему і вашу галактику, або провести повне самознищення у точках базування або шляхом занурення в зірку. Крім того, чисельність екіпажу з різних причин скорочується і підходить до критичного рівня, за яким раціональне управління проектом стане неможливим. Однак ми не маємо можливості залишити вашу систему, позаяк частина вашої раси, що називає себе спільнотою спейсерів, атакує нас при будь-якому контакті. З цієї ж причини ми не можемо пробитися до Сонця. Самознищення на місці може призвести до небажаних наслідків для вашої системи. Може бути заподіяно істотної шкоди планеті Земля, а також будуть зруйновані кілька планетарних супутників, у тому числі й Місяць. Однак в нашу програму закладено незаподіяння шкоди розумним расам. У той же час самознищення є пріоритетним в усьому, що стосується незашкодження. Тому ми звертаємося саме до вас, як до найбільш потужної і одночасно логічно мислячій спільноти людської раси, і просимо вашого сприяння в евакуації нашого загону».
Голос завмер. Хольц чомусь зіщулився і запитав:
— Пане Ю2-15-4, ви уповноважені вести попередні переговори?
— У межах, дозволених отриманою мною інструкцією.
— Добре. Питання перше. Як давно ви перебуваєте в Сонячній системі?
— Не можу відповісти.
— Питання друге. Ви уповноважені обговорювати наші умови?
— Не готовий відповісти.
— Запитання третє. Хто може відповісти на поставлені запитання?
— Тільки Ю1-15. Він зараз у Сонячній системі і просить подальші переговори провести прямим відеоканалом, зважаючи на несправність у нас так званої системи прямого зв’язку.
Хольц зв’язався з Комітетом, отримав добро і відбув у Сонячну систему, до місця контакту.
Об’єкт стояв на місці, й гріна відпустили.
Капітан А317, сухорлявий рухливий Юрій Піралко, звернувся до Хольца.