— Пане Хольц, ми забули про одну проблему.
— Яку саме, Юрію?
— Затримка радіосигналів. Зараз ми стоїмо на кордоні оточення і до Землі приблизно 1,13 а. о. Сигнал іде в одну сторону дев’ять з половиною хвилин і стільки ж назад. Разом загальна затримка складе дев’ятнадцять хвилин.
— Доннер веттер! Як я міг забути про цей фактор! В таких умовах переговорів не провести. Що ж робити? Час спливає, до сеансу десять годин...
Юра перезирнувся з другим пілотом, масивним флегматичним Ігорем.
— Пане Хольц, у прикордонні доводиться іноді вирішувати нетривіальні завдання. Можна впоратися і з цією. Але...
— Що, Юро, доведеться щось порушити?
— Ми трохи відступимо від правил, а ви трохи заплющите очі. Заради досягнення мети.
— До стрілянини не дійде?
— Ображаєте.
— Тоді дійте.
Розмова відбувалася в командній рубці катера. Юра попросив Хольца пересісти, щоб не потрапляв у камери апаратури відеозв’язку.
— Зараз я викличу шефа безпеки патча «Італія» Джея Ді. Він мені дечим зобов’язаний.
Виклик пішов, і за п’ять хвилин на екрані з’явилася усміхнена страхолюдна пика.
— Радий контакту, Юрі-сан! Я в точці 2-17-37. Можеш підскочити, кругом чисто.
І зник.
— Пане Хольц, нас запросили підійти ближче через ту ж затримку. Але ця точка трохи за кордоном оточення, у глибині патчу. У прикордонні зазвичай не чіпляються до дрібних порушень.
— Тоді вперед, капітане.
Піралко за всіма правилами відправив спочатку маячок, роззирнувся і перевів катер.
Тут же ожив монітор і Джей радісно прогарчав:
— Зовсім інша справа! Вітаю, Юро!
— І тобі не хворіти, Джеку-різнику! Як справи, чи заможні контрабандисти?
— Не ходи по колу, великий і жахливий! Ти мене викликав і навіть підскочив впритул (затримочка — це 0,1 секунди) не для того, щоб поцікавитися захопленнями моєї бабусі після виходу на пенсію. Що трапилося?
— Джею, ти просто погано вихований тип. Не бажаєш підтримувати високоінтелігентну розмову. Гаразд, я ще займуся твоїм вихованням. Коротше, мені потрібна простенька, незначна і необтяжлива послуга. Треба години на три очистити зону діаметром 1000 кілометрів не далі джампа від Землі.
— Ну, Юрі-сан, не знаю. Треба доповісти, узгодити...
— Джею, зроби обличчя простіше. Точніше, морду обличчя. І говори відразу: у що мені це обійдеться? До речі, як рука? Не турбує?
— Пірале, навіщо ж відразу під дихало! Людина не відмовляється, а думає, як зробити все в кращому вигляді для єдиного, клянусь мамою, друга.
— Джею, вибач і не тринди. Скільки?
— Пару ящиків вистачить.
— Прийнято.
— Правду кажучи, зона й так порожня вже місяць. Але повартувати від випадкового дурня треба. Будеш сам або...
— Або.
— Коли?
— За дев’ять годин. Тривалість чотири години.
— І вся справа? Один ящик я збережу, раптом будеш при нагоді в Порту і заглянеш у гості?
— Неодмінно, любий.
Монітор згас, а Хольц сповз із крісла від нападу нестримного сміху.
— Що це було, Юро?
— Це низова дипломатія, сер. Життя складніше статутів і регламентів. Якщо серйозно, то чотири роки тому, порушивши федеративний регламент, ми врятували життя Джею і його другому пілотові.
— Цікаво, капітане. Розкажіть, це не вийде за межі катера.
— Добре, сер. Джей невдало повоював із катером земної корпорації, і його банку рознесли на шматочки. Йому самому відірвало праву руку, а другому пілотові обидві ноги. Це не рахуючи інших серйозних ушкоджень. Земляни просто зникли з місця бою, а інших спейсерів поблизу не було. Коротше, ми підскочили, забрали тіла і шматки й доставили в найближчий федеративний госпіталь на Альфу. Там хлопців і повернули з того світу. Таке не забувається.
— А що в двох ящиках?
— Наш коньяк «Адмірал». Найтвердіша валюта у спейсерів.
— Дякую за розповідь. Змушує задуматися.
— Пане Хольц, протягом двох годин прийде підтвердження від Джея. Після цього ми випустимо в домовлену точку маяк-ретранслятор. Він буде приймати радіосигнал і передавати нам по прямому зв’язку. І навпаки. Загальна затримка складе до п’яти секунд.
— Дуже добре, Юро. До речі, в мене немає формального військового звання, та й різниця у віці у нас невелика, тому називай мене Вернер.
— Добре, Вернере. У нас в запасі ще добрих вісім годин. Давай пообідаємо й перепочинемо.
Час минув швидко. Джей надіслав підтвердження, ретранслятор вивели. В обумовлений час відкрили відеоканал, і в кают-компанії А-317 на плоскому моніторі з’явилося зображення якогось прямокутного пофарбованого в сірий колір приміщення, без дверей та ілюмінаторів. За тонюсіньким таким же сірим столом сидів Ю1-15. Хольц представив себе і обох членів екіпажу, а Ю1-15 сказав:
— Мій ідентифікатор Ю1-15. За нашою ієрархією я керуючий цим проектом.
— Пане Ю1-15, які ваші повноваження на цих переговорах?
— Пане Хольц, я уповноважений зробити будь-який вибір, який не суперечить Регламенту експедиції і не несе шкоду расі Господарів.
— Добре. Чи означає це, що ви особисто не є одним з Господарів?
— Так, я синтетичний організм.
— А інші члени експедиції?
— Також.
— Пане Ю1-15, ви втратили зв’язок зі старшою базою і тому просите допомоги?
— Абсолютно точно.
— Повинен сказати, що це розумне рішення. Заслуговує на повагу.
— Дякую. Ми багато чому навчились у вас. Шкодую, що почали вчитися занадто пізно.
Ви виявилися гіпердинамічною расою, а ми вас недооцінили.
— Дякую. Коли ви втратили зв’язок?
— П’ятнадцять тисяч років тому.
— Скільки ж часу ви перебуваєте поблизу Землі?
— Не маю права дати точну відповідь.
— Приблизно? П’ятдесят, сто тисяч років?
— Понад сто тисяч.
— Ви маєте в своєму розпорядженні технології головного приводу?
— Уточніть питання.
— Ваші кораблі можуть переміщуватися швидше світла?
— Ні. Але деякі кораблі Господарів мають у своєму розпорядженні такі технології. На такому кораблі була доставлена наша експедиція.
— Це був великий корабель?
— Лінійні розміри більше 50 кілометрів.
— Чи маєте ви зворотний курс?
— Так, і кінцева точка поза вашою галактикою.
— Ви не маєте головного приводу, але хочете піти. Чи означає це, що ви готові до рейду тривалістю мільйони років?
— Безумовно. Час не має значення, бо термін функціонування членів екіпажу необмежений.
— Пане Ю1-15, ми готові вам допомогти. А яку послугу ви можете надати натомість нам?
— Це складне рішення, але я готовий відповісти. Ми не можемо передавати вам наші базові технології та місця розташування галактик Господарів. Про інші речі можна розмовляти.
Хольц відключив інтерком і попросив екіпаж А317 покинути кают-компанію.
— Пане Ю1-15, ваша експедиція накопичила величезну базу даних. Ми вважаємо, що маємо право просити у вас копію архіву, яка стосується розвитку людської раси.
— Пане Хольц, я прогнозував таку умову і готовий її виконати. Більше того, ми надамо вам технологію надійного компактного запису інформації.
— Це не буде суперечити Регламенту?
— Ні. Технології зберігання інформації не відносяться до базових.
— Дякую. Що, на вашу думку, відбулося п’ятнадцять тисяч років тому?
— Я не знаю. Це правда. Тоді повністю вийшла з ладу апаратура, яка використовує спін-ефекти. Саме вона забезпечувала далекий зв’язок. Відновити її нам не вдалося, інших контактів з метрополією не було. Як кажуть люди, у нас погані передчуття щодо Господарів і всього створеного ними.
— Ще у нас кажуть: не поспішайте з висновками. Скільки часу знадобитися для запису архіву?
— За нашою технологією три місяці, за вашою десять років.
Хольц увімкнув інтерком і повернув екіпаж.
— Пане Ю1-15, давайте визначимо основне. Який коридор виходу прокладаємо?