— Прошу вас не так емоційно! Ми не будемо нічого зносити і не будемо укладати жодних мирових угод. З будь-якої ситуації є вихід.
На моє переконання, ми працюємо на благо всього людства, людської раси в цілому, але аж ніяк не в інтересах окремих її представників. Людство наближається до порога, за яким можлива зустріч з іншими цивілізаціями, що мають свої звичаї та цінності. Які цінності ми візьмемо з собою і хто буде представляти людство? Невже так звана фінансово-промислово-політична еліта, у якої головна цінність — влада й прибуток, а найважливіші інструменти — суд і армія?
Те, що я зараз скажу, стосується насамперед людей, які працюють у Вулику. Але нехай це почують і люди з національних груп. Варіантів у нас не так багато. Рада визначила два крайніх випадки.
Варіант перший:
1. Ми підкоряємося земній Феміді і допускаємо судових виконавців на цю територію.
2. Купуємо у нинішніх власників інші ділянки і переміщуємо нашу базу, спостережні пости та полігони.
3. Передаємо наші транспортні технології американо-російському комітету.
Слабкі місця цього варіанту: у нас може не вистачити коштів на виплату компенсації, придбання інших ділянок і сил на перенесення об’єктів. Отже, нам доведеться згорнути свою діяльність. Транспортні технології дуже швидко потраплять у приватні руки, і Марс перетвориться на перевалочну базу потолочі, що рветься в пояс астероїдів і в надра планети. З огляду на те, що Росія, як і ми, не визнає прав „LE“, дуже ймовірне виникнення тут збройних територіальних конфліктів. Тому про спокійне і планомірне вивчення планети можна буде забути.
Варіант другий:
1. Ми можемо і маємо право оголосити про незалежність Марсу з усіма відповідними наслідками.
2. Для власної безпеки ми можемо зачекати з передачею Землі наших космічних технологій (хоча обумовлений термін уже настав) і обмежити доступ на Марс земних пілотованих і безпілотних апаратів.
3. Незважаючи на зміну організаційної структури, укладені договори повинні виконуватися, тому ми за всіма пунктами забезпечимо виконання всіх національних дослідницьких програм.
4. Свою економіку на першому етапі (приблизно 5 років) ми можемо ґрунтувати на продажу Землі продукції наших уже діючих виробництв, а також прибутків від вантажоперевезень. Наших сьогоднішніх активів вистачить на виплату заробітної плати колоністам протягом 6 років.
Слабким місцем цього варіанту є поки що критична залежність від земних поставок. Особливо це стосується високотехнологічних дослідницьких матеріалів та устаткування. Питання продовольства стоїть не так гостро. Запасу білкової їжі вистачить приблизно на 4 роки. Потребу в овочах і фруктах ми зможемо закрити приблизно за рік, коли добудуємо теплицю в Каньйоні. Проте в разі оголошення жорсткої консолідованої блокади з боку провідних космічних держав у нас можуть виникнути проблеми.
Всі інші варіанти перебувають між цими двома. Не можна сказати, що ми не передбачали різних варіантів розвитку подій навколо нашої неординарної організації. Але потрібна ваша думка і ваші оцінки ситуації та ймовірності розвитку тих чи інших подій. Вся інформація є в мережі на офіційній сторінці Ради Там також розміщено два найкращі проекти Космічного права. Це переможці конкурсу, який оголошувався на Острові ще 15 січня 2028 року, а підсумки підвели через рік, в лютому 2029-го.
Прошу всіх після сьогоднішніх зборів ознайомитися з інформацією, подумати і попередньо обговорити ситуацію в дивізіонах, наукових групах і лабораторіях. Також прошу всіх заповнити іменні анкети, які є в мережі на офіційній сторінці. Пресцентр їх обробить, і ми будемо мати громадську думку. Зустрінемося за два дні».
Наступний документ датований 27 жовтня 2030 року. З архівів федерації. Загальні збори марсіанської бази 27 жовтня 2030 року.
Виступ Міловськи.
«Колеги! Дякую за розуміння ситуації та активну участь в опитуванні. Всі структури Вулика розмірковували і висловлювалися. Всього в цій роботі взяли участь 2047 осіб, з них тисяча вісімсот п’ятдесят одна наших (97%) і 196 з національних груп (98%).
Перш ніж коментувати результати опитування, подивимося на себе. Хто ми? Всі адекватні, досить успішні в своїх професіях люди, врівноважені, не схильні до екстремізму. Практично у всіх гарні сім’ї. Завдяки роду діяльності мають аналітичний склад розуму і не схильні приймати поспішні або необдумані рішення. Подивимося на результати.
Чого ж ми хочемо? Погляньте на монітор. Друга колонка — вибірка за національними групами Отже, ви бачите громадську думку щодо поставлених в анкеті запитань. За не залежність висловилося 1843 респонденти, що становить 90%. За підпорядкування рішенням суду — 127 осіб (6,2%), утрималися 77 (3,8%). Аборигени і гості проголосували практично однаково. Резюмуючи відповіді на всі питання анкети, можна сказати, що наш соціум бачить Марс незалежним, який має мирні дипломатичні стосунки з ООН і окремими країнами.
Ми хочемо також зберегти всю нашу інфраструктуру на Землі. Населення Марса хоче мати право подвійного громадянства. Це очевидна програма-максимум. Але, перш ніж іти далі, потрібно знати не тільки вашу думку, а й вашу готовність рухатися чим шляхом. Прошу протягом місяця відповісти на другу анкету. Вона лежить там же, де й перша. Прошу не поспішати з відповідями. Добре подумайте. Якщо треба, злітайте додому. Починається планетарне протистояння, і всі зможуть побувати на Землі. А за місяць ми приймемо остаточне рішення».
Наступний документ. З архівів Федерації.
Оголошення незалежності Марса, 29 листопада 2030 року
Виступ Міловськи:
«Вельмишановні колеги! Тут зібралися всі, крім вахтових, які дивляться нас через інтерком. Кожен з вас прийняв рішення, і результати ми бачимо на моніторі. Очевидно, що коментарів вони не потребують. За практичну реалізацію незалежності виступають 1707 (89,5%) аборигенів.
Тиждень тому ми виклали в мережу хронологію останніх подій на Землі. Наші аналітики відстежили події, що стосуються нас як безпосередньо, так і опосередковано. Перш ніж відповідати на анкету, ви мали час ознайомитися і обдумати ці факти. Сьогодні ми приймаємо рішення, яке будемо виконувати негайно. Відступати буде пізно, це Рубікон.
Національні групи сьогодні — тільки гості. Прошу поставитися до цього з розумінням, тому що ви маєте певні зобов’язання перед своїми державами. Наші двері завжди будуть для вас відчинені, але тільки по завершенню державних контрактів.
Серед нас 10,5% не схвалюють оголошення незалежності. В жодному разі цей факт не вплине на наші взаємини, бо кожен має власні мотиви для mux чи інших вчинків. Головне шукати схожість, але не відмінність. Наприклад, подивіться на моніторі першу анкету. Попадання транспортних технологій в приватні руки схвалила лише 1 особа з 2047.
Отож почнемо, колеги. Голосуємо відкрито, підняттям рук. Острів, Аргентина, „Паросток“, транспорт і марсіанські вахти голосують на місцях. Право голосу мають всі 1907 штатних співробітників.
Хто за те, щоб марсіанська дослідницька станція „Семаргл“ публічно оголосила про свою незалежність від будь-яких держав, організацій і приватних осіб планети Земля, іменувалася в подальшому Республіка Марс і заявила про виключну юрисдикцію Республіки Марс на всю планету Марс та її природні і штучні супутники?
Рахувати довелося хвилин п’ять, додали голосування вахт, дочекалися результатів з Землі. В цілому це зайняло близько години.