Несподівано Лео зацікавився сюжетом про зимову олімпіаду на Норді. Виявляється, він дуже непоганий гірськолижник. Довелося знайти і показати матеріали про Норд — абсолютно білий світ, де температура не піднімається вище нуля, на суші тільки своєрідні лишайники в проталинах, але в океанах безліч життєвих форм. Зате які умови для зимового спорту й відпочинку! До речі, згадалася й місцева гірськолижна база. Ми злітали подивитися, і Лео сподобалося. Він швидко освоїв наше спорядження і став бувати на базі через день. А те, що виробляв Семмі, вразило не лише ханна, але й нас. Виявляється, симур давним-давно на планеті ім’ярек, а потім і на Землі захопився катанням по сніжних схилах на найпростіших листах зі шматків металопластику, а то й просто на пузі. Потім виготовив цілком пристойний піддон три на п’ять метрів з опорами під чотири лапи, який і витягнув зараз із комори модуля. Вражаюче видовище, коли багатотонне кошлате тіло мчить по схилу і тягне за собою довжелезний хвіст снігової куряви.
Контакт з крейсером
Кет постійно зв’язувалася зі «Спіраллю» і тримала їх у курсі того, що відбувається. Однак контакт Лео з крейсером Клим дозволив лише за два тижні. Зв’язок ішов із борту модуля Семмі. Ми з Климом залишилися в будинку і спостерігали за тим, що відбувається, на моніторах.
На тому кінці зібралася добра сотня тих, що знали Лео. Кет увімкнула канал, з’явилося зображення. Якусь хвилину стояла напружена тиша, ханни розглядали один одного. Лео дивився на колег, разом постарілих хто на сто, а хто на триста років. Екіпаж дивився на Лео, такого ж, який закарбувався в пам’яті. Улісс заговорив першим.
— Здрастуйте, капітане. Доповідайте.
— Бажаю здоров’я, командоре. Доповідаю, що довірений мені екіпаж і обладнання в порядку. Почуваюся добре, курс лікування закінчений. Про події, що відбулися, проінформований. Дії, згідно з інструкцією 4-7, виконані. Готовий до подальшої служби.
— Дуже добре, Лео. Офіційну частину будемо вважати закінченою. Зараз одягніть свій комунікатор, медики вимагають. І привітайтеся з екіпажем.
Напруга разом спала, посипалися нестатутні вітання і питання. Лео ледь встигав відповідати й вітатися. Розгледів своїх друзів-пілотів.
— Торе, Рубі, як ви? А де Матіс?
— У нас усе добре. На жаль, Матіс загинув у той день.
Але ця крапля гіркоти не змогла пересилити піднесений настрій. Екіпаж знову відчув, що життя все-таки непереможне.
Улісс продовжив:
— Лео, я не можу зараз віддати вам будь-якого наказу. Приєднатися до нас ви не зможете, тому що ми занадто розігналися. Дійти до нас не проблема, а зрівняти швидкості на гравіприводі — мінімум років п’ятсот. Доки не знайдемо технічне рішення, раджу вам повністю сануватися й ближче познайомитися з расою людей. І давайте частіше виходити на зв’язок. А де легендарні Джон і Клим?
— Як люди виховані, вони вирішили не заважати нашій розмові своєю присутністю. Познайомлю вас наступного разу, — відповіла Кет.
Знайомство відбулося за три дні. Все пройшло нормально і дружньо. Було багато запитань, на технічні відповідав в основному я, не приховуючи нашого технологічного відставання. А Климу довелося попітніти, медики втягнули його в такі тонкощі біології, що дискусія зайняла кілька годин. Але в цій частині ханни визнали нашу перевагу, а в кінці Улісс прямо запитав:
— Климе, у нас в анабіозі та морозильниках вісімсот тіл. Чи можна буде застосувати методику лікування Лео, хоча б теоретично?
— Уліссе, все дуже індивідуально. Ніде правди діти, що у випадку з Лео нам пощастило, в результаті єдино правильних дій Кет. Підготуйте і перешліть максимум інформації про стан постраждалих. Подивимося, на що можна розраховувати.
Виявляється, ось так просто й буденно встановлюються контакти. А безліч побачених ханнів навіяла думку, що десь щось подібне я вже бачив. Але де? Де можна було бачити гуманоїда з такими різкими, навіть грубими за людськими мірками рисами обличчя? Невже? Не може бути! Відправити запит?
За кілька днів прийшла відповідь від антропологів: дуже схоже на неандертальця, який програв війну кроманьйонцю на зорі історії людства. Справи...
Розділ 11. Крейсер «Спіраль»
Ремонт
Я прилетів до Комітету на прохання типу «загляньте при нагоді». Однак прохання йшло від Голови, а це м’яка форма наказу. Знову кімната перемовин в офісі Голови. Знову повна ізоляція.
— Розповідайте, капітане. Останні роки засвідчили, що Космос сповнений сюрпризів.
Стільки тисячоліть нічого, крім легенд і припущень, і раптом посипалося: Семмі, Кет, Клим, гріни, Лео, крейсер! Чого ще нам чекати?
— Всього, що несе коло знань. Можна поцікавитися, що з грінами?
— Все за планом, Джо. Витягли всю велику техніку, демонтуємо систему моніторингу, підбираємо дрібниці. Скоро йдуть додому. Займається ними Хольц.
— Що дають натомість?
— Нічого з технологій. Тільки архів по Землі за двісті тисяч років.
— Чимало, Чине.
— Достатньо, Джоне. Технології наживемо самі, а історію не воскресити. Операція з фінами поки цілком таємна. Але задіяно багато людей, тому рано чи пізно доведеться відкритися, на відміну від випадку з Климом. Тоді ж почнемо дозовано видавати архів. На радість історикам і антропологам.
— Чи не віднімемо ми шматок хліба у дослідників? Хоча ні, чим більше фактів, тим глибше копається тема, отже, роботи тільки додасться.
Сама собою виникла коротка пауза і я продовжив:
— Знаєте, командоре, у мене в мізках давно порпається непрохана думка: чи випадково? Чи випадкова Катастрофа, чи випадкове неможливе виживання Кет і Семмі, чи випадковий Розкол людства, чи випадкова моя ментальна сумісність з Семмі, чи випадковий перетин з Климом, чи випадковий навіть мій прихід у дивізіон? Питання, питання, питання і не моїм мізкам все це осягнути.
— Може, Джоне, усе простіше? Згадай стару мудрість: одна подія — випадковість, дві — збіг, три — закономірність. У нас очевидна закономірність. Хтось скаже — призначення. У будь-якому випадку життя тягнеться до життя, розум до розуму. І чесно зізнаюся, що мої мізки теж пасують перед цією філософією. Гаразд, повернемося до насущного. Що з Лео?
— Фізіологічно вже здоровий, фізично міцніє. Психологічно виявився стійкий, хоча порівнювати нам нема з ким. Його тягне додому, одночасно він розуміє неможливість повернення.
— Джоне, як ви вважаєте, міг би Клим перекинути крейсер до М31?
— Думаю, міг би. Правда, є проблема з гальмуванням «Спіралі», але це вже суто технічне завдання.
— Прозондуйте, Джоне. Акуратно і ненав’язливо. Факт перекидання не повинен підштовхнути ханнів до релігії та фаталізму в науці.
— Я з’ясую. Відверто кажучи, хочу, щоб Семмі і Кет залишилися. Дуже хочу, але говорити з Климом буду.
Он як! Чин хоче повернути «Спіраль» додому? По доброті душевній або хоче позбутися? Все-таки у військовому плані машина ще та. І я в той же день переговорив з Каменем.
— Климе, що у тебе є стосовно крейсера «Спіраль»?
— Зазвичай я знімаю повну копію цікавих об’єктів.
— І копія ядра центрального мозку є?
— Звичайно, і робочого і резервного ядер. У мене зберігається атомарно-ізотопна копія крейсера з усією начинкою. Синтезуй, сідай і лети.
— Значить, теоретично можливо відновити всю керуючу систему і, отже, всі можливості крейсера?
— Теоретично так. Практично ні. Регламент не дозволяє втручатися.
— Будь-який Регламент можна обійти без порушення Регламенту.
— Що пропонуєш, Джо?
— Пропоную допомогти ханнам самим відновити ядро. Але ти не можеш їм допомагати. А що скаже твій Регламент, якщо одна раса попросить у тебе інформацію, яка стосується іншої раси, і цей інтерес не несе загрози цій самій іншій расі?