— Непогана колізія, Джо. Але і мій Регламент написаний не лівою лапою. Втручання у взаємини рас прописано дуже точно й докладно. Я не можу у будь який спосіб посилювати чи послаблювати жодну з контактуючих рас.
— Це ж чистої води конфліктна інструкція!
— Так. Але в нашому випадку я не бачу конфлікту. Є раса людей, що повноцінно розвивається, і гинучий уламочок дещо неблагополучної раси ханнів. Я вважаю, що ризикнути можна, але треба все продумати.
— Тоді до справи. Я не дуже великий фахівець зі спінтроніки, тим більше в ханнівської, що значно нас випередила. Знаю, що спінове ядро — квантова система. У неї має бути кінцеве число станів. І хоча загальне число станів навряд чи менше гуголу, між вихідним і кінцевим станами не повинно бути багато переходів. Якщо знайти потрібний зворотний метод, то можна повернутися до початкового стану. Чи не так?
— У звичайних умовах — безумовно так. Але! Була всесвітня сингулярність невідомої природи. Так, шановний Джон Батт, невідомої навіть мені. Я уже п’ятнадцять тисяч років займаюся цією задачкою, гідною моєї раси. Але не вистачає інформації. Знаю тільки, що протягом дуже короткого часу виник спіновий хаос. Він ніяк не зашкодив не квантовим макроскопічним системам і об’єктам. А ось штучно створені ізольовані квантові системи просто вибило в непередбачувані стани непередбачуваним шляхом. Думаю, що початковий стан ядер керуючої системи крейсера втрачено.
— Думаєш, чи ти в цьому впевнений?
— Зробімо так. Я візьму на «Спіралі» поточний стан ядер і тоді подивимося, що можна зробити.
За кілька днів:
— Здрастуй, Климе. Що нового?
— Привіт, Джо. На «Спіралі» порядок.
— А ядро?
— Змушений тебе засмутити. В ядрах відмінні, але хаотичні стани. І виник хаос не шляхом послідовних переходів. Уже ясно, що в якийсь момент всі спини зникли і майже відразу ж з’явилися знову, але вже з випадковою орієнтацією. Це суперечить всьому відомому науці, але це факт. І це цікаво і варто вивчення.
— Коротше, у ханнів немає шансів самостійно відновити ядро?
— Самостійно немає. Але шанс є. Коротше, я трохи роздивився в своїй зоні і виявив, що з усіх виготовлених ханнами ядер цього типу збереглася тільки одна пара на крейсері.
— Звідки інформація?
— З М31 і МЗЗ. Подробиць не питай.
— Хоча б що з расою в цілому?
— Поміркуй сам. Стільки часу залишатися без зв’язку і транспорту.
— Гаразд, не питаю. І що дає нам той факт, що залишилася єдина пара?
— Те, що процедура відновлення ядра не стане технологією. Це буде разова робота. А ось щоб результат не отримав статусу дива і не породив релігію, потрібна буде твоя допомога. Як ти сам пропонував, ханни мають бути впевнені, що зробили все самі, хоча і з допомогою менш розвиненої раси.
— Тоді вперед, Климе!
Ми швидко виробили спільну стратегію дій. Тепер мала відбутись розмова з екіпажем крейсера. У рубці КР5-430 зібралися Лео, Семмі, Кет і я. На тому боці капітан Улісс і три головні спеціалісти служби інформаційної логістики, керуючих і виконавчих систем.
По обміні привітаннями я взяв кермо розмови в свої руки.
— Колеги! Ви намагалися відновити центральну систему управління?
— Повірте, що зробили все можливе. Але обидва ядра і вся спінтроніка в комі.
— Що відомо про ядро присутнім на борту?
— У тому й проблема, що майже нічого. Є група надсекретних технологій, куди входить і технологія ядра. Тому в бібліотеці нічого немає, а профільних вчених на борту немає і не було. Обслуговував ці системи єдиний технік, і той в анабіозі.
Виникла коротка пауза, яку перервав один з ханнів.
— Між резервним і робочим ядрами системи вбудований компаратор для періодичної повірки робочого ядра резервним. З якогось дива у ньому немає ніякої спінтроніки, тому він вцілів і повністю працездатний. Можливо, копнути звідси?
— Чому б ні? Можна також спробувати відновити хоча б протоколи шин, підключених до робочого ядра. Можливо, це наблизить до розуміння структури ядра.
— Робимо, — підсумував Улісс. — Сеанс закінчився.
Лео не поділяв оптимізму екіпажу.
— Джо, це дійсно наглухо засекречена тема. Краєм вуха я чув, що вся спінтроніка, зокрема і ядро, вирощується по атому, потім закривається і прошивається. На всю галактику був тільки один завод, який невідомо де розташований. І навіть якщо визначимо будову ядра, то як його прошити? Тут, на катері, спінтроніка значно простіша, і часу в Кет було більше. Однак нічого не вийшло.
— Кет, що думаєш?
— Вважаю, що пробувати треба. У мене не вийшло. Але зараз ситуація інша. На крейсері багато народу плюс допомога людей. Якщо одна людина щось зробила, то інша завжди це зможе зламати, так ви кажете, Джо?
Розмова з Климом:
— Джо, Лео, безумовно, правий. Імовірність відновлення методом тику нульова. Але є Його Величність Випадок! На цьому й зіграємо.
— Климе, а чи немає доступу безпосередньо до кристала ядра? Штука дорога, і наші конструкції обов’язково передбачають можливість доступу.
— Є таке. Захисний корпус резервного ядра не монолітний. Є шлюз, що відкривається за кодом доступу. Всередині невелика камера з пам’яттю невисокої щільності. Там заводські дані, протоколи випробувань, стандартні тести і процедури діагностики. Коду прошивки немає, сам розумієш.
— Тоді все простіше, Климе.
Наступний сеанс з крейсером.
— Капітане, як успіхи з протоколами і компаратором?
— Є дещо. Розшифрували протоколи і визначили загальну структуру ядра. Вже по вуха залізли в секретну інформацію. Повернемося додому — можуть покарати. Якщо буде кому, звісно.
— Життя дорожче, капітане.
— Якщо серйозно, то ми вже зробили практично все можливе. Далі тільки прошивка, а у нас жодних зачіпок.
— Уліссе, наші раси схожі ментально. Дивіться: ядро системи — товар штучний, дорогий, навряд чи він штампувався мільйонами. Отже, його можна ремонтувати, хоча б в умовах заводу або спецлабораторії.
— Припустимо. Куди ви хилите, Джо?
— Уліссе, наші конструктори обов’язково заховають під обшивкою такий-сякий ремкомплект! Ваші не дурніші. Так що пошукайте в корпусах своїх ядер чогось подібного.
Наступного дня:
— Джо, з усіх портів резервного ядра один був незрозумілий, ні з чим не співвідносився. Ми підключилися й отримали запит на доступ. Довжина коду — 65536 знаків. Враховуючи, що у нас 96-символьний набір і обмежені обчислювальні можливості, підібрати код встигнемо якраз до зіткнення наших галактик. А так все добре.
— Ціную ваш оптимізм, капітане. Якщо код можна ввести з клавіатури, то можна подати і прямо в порт. Обчислювальні потужності ми вам надамо. Але цього мало. Вам відома наука криптографія?
— Що це таке?
— Математична, але дуже прикладна дисципліна про приховування та витягування корисної інформації.
— Зрозуміло. У нас називається інакше, але фахівців на борту немає.
— Я відправляю вам схеми декількох пристроїв. Доведеться вам зібрати і підключити їх самостійно. Зумієте, Уліссе?
— Звісно, Джо.
З анабіозу підняли всіх технарів, і робота закипіла. Отриманим схемам швидко надали звичного вигляду і реалізували в залізі. Не було часу навіть дивуватися походженню схемотехніки.
Нарешті все зроблено, підключено, протестовано.
Улісс розставив проміжні акценти.
— Джо, я капітан і шаную Регламент.
Я перервав.
— Уліссе, не пояснюйте. Я розумію, що таке режим секретності. Ми будемо допомагати вам лише консультаціями.
— Дякую за розуміння. Починаємо.
Канал ввімкнули, і потужна людська криптографія вчепилася в чужу таємницю. Минуло якихось 150 годин і побудована система видихнула: «Готово».
Улісс ввів отриманий код. На моноліті оболонки позначилася тонюсінька лінія люку, частина корпусу вийшла і відійшла вбік.