Выбрать главу

Реґана, по щоках якої котилися сльози, кивнула.

— Скажи мені де, дитинко. Де тобі болить?

— Скрізь! — ридаючи, відповіла Реґана.

— Ой, моє золотце!

— Мамо!

Кріс підбігла до ліжка й пригорнула її. Цілувала. Заспокоювала й втішала. Потім сама почала плакати від радості.

— О Реґ, ти повернулася! Ти тут! Це справді ти!

— Ой, мамо, він мені робив боляче! — схлипувала Реґана. — Не дозволяй йому цього робити! Прошу тебе! Добре?

Кріс спантеличено дивилася на неї, а тоді запитливо глянула на лікарів.

— Що це? Що це таке?

— Їй ввели велику дозу заспокійливого, — лагідно мовив психіатр.

— Маєте на увазі, що…

Він увірвав її на півслові, сказавши:

— Побачимо. — Тоді повернувся до Реґани. — Ти можеш розповісти, що сталося, дитинко?

— Я не знаю! — заплакано озвалася Реґана. — Не знаю! Не знаю, чому він так робить! Раніше він завжди був моїм другом!

— Хто він?

— Капітан Говді! А потім було так, наче в мені хтось сидить! Примушує робити різні речі!

— Це капітан Говді?

— Я не знаю!

— Але якась людина?

Реґана кивнула.

— Хто це, скажи?

— Я не знаю!

— Ну добре, тоді спробуймо щось інше, Реґано. Давай-но пограємо в одну гру, гаразд? — Він дістав із кишені блискучу кульку на срібному ланцюжку. — Ти бачила коли-небудь фільми про гіпнотизерів?

Реґана вирячила очі й урочисто кивнула.

— Так ось, я гіпнотизер, Реґано. Так, так, справді! Я весь час гіпнотизую людей. Це правда! Звісно, якщо вони дають згоду. І ось, якщо я зараз тебе загіпнотизую, Реґано, мені здається, це допоможе тобі вилікуватися. Так, та людина, що сидить у тобі, відразу ж вийде геть. Ти хочеш бути загіпнотизованою? Дивись, ось твоя мама поруч із тобою.

Реґана запитливо глянула на Кріс.

— Не бійся, сонечку, це не страшно, — підбадьорила її мати. — Спробуй.

Реґана повернулася до психіатра й кивнула головою.

— Добре, — тихенько мовила вона. — Але тільки трішки.

Психіатр усміхнувся й раптом обернувся, почувши, як позаду щось розбилося. Зі столу, на який спирався Клайн, упала на підлогу крихка ваза. Клайн спантеличено подивився на свій лікоть, потім — на скалки й нахилився, щоб позбирати їх.

— Не турбуйтеся, докторе, Віллі це прибере, — сказала йому Кріс.

— Семе, зачини, будь ласка, віконниці, — попросив Клайна психіатр. — І спусти штори.

Коли в кімнаті стало темно, психіатр узявся пальцями за ланцюжок і почав легенько розгойдувати кульку. Присвітив на неї лампочкою з авторучки. Кулька засяяла.

Він почав співуче приказувати гіпнотичне замовляння:

— Дивися сюди, Реґано, дивись уважно, і скоро ти відчуєш, як твої повіки важчають…

Невдовзі Реґана опинилася немовби в трансі.

— Надзвичайно піддатлива, — пробурмотів психіатр. Тоді запитав: — Тобі добре, Реґано?

— Так. — Голос у неї був м’який і притишений.

— Скільки тобі років, Реґано?

— Дванадцять.

— У тобі хтось сидить?

— Іноді.

— Коли?

— У різні часи.

— Це людина?

— Так.

— Хто це?

— Я не знаю.

— Капітан Говді?

— Не знаю.

— Це чоловік?

— Не знаю.

— Але він там?

— Так, інколи.

— А зараз?

— Не знаю.

— Якщо я його про щось запитаю, ти дозволиш йому відповісти?

— Ні!

— Чому?

— Я боюся!

— Чого саме?

— Я не знаю!

— Якщо він зі мною поговорить, Реґано, я думаю, він тебе залишить. Ти хочеш, щоб він тебе залишив?

— Так.

— Тоді дозволь йому говорити. Дозволяєш?

Довга пауза. А тоді нарешті:

— Так.

— Я зараз говорю до того, хто сидить усередині Реґани, — рішуче сказав психіатр. — Якщо ти там є, тебе також загіпнотизовано, і ти повинен відповідати на всі мої запитання. — Він витримав паузу, щоб навіювання проникло в Реґанину підсвідомість. Потім знову повторив: — Якщо ти там є, тебе також загіпнотизовано, і ти повинен відповідати на всі мої запитання. Отже, відповідай: ти там є?

Тиша. А тоді сталося щось дивне. Дихання Реґани зробилося раптом важким і смердючим. Психіатр відчув його за півметра. Він присвітив на обличчя Реґани, і приголомшена Кріс ледве затамувала зойк, затуливши рукою рота й вирячивши очі. Риси її доньки перекривились у лиховісну маску: вуста розтяглися в боки, а набряклий язик по-вовчому хижо вистромився з рота.

— Ти той, хто ховається в Реґані? — запитав психіатр.

Дівчинка кивнула.

— Хто ти?

— Отхінєя, — відповіла вона гортанним голосом.