«З Реґаною все добре. До речі, я б хотіла ще раз запросити всіх на вечерю. Як звали того єзуїта-психіатра, не пригадуєш? Можливо, я б і його внесла в…»
Знизу долинув сміх: молоденька пара в джинсах веслувала орендованим каное. Швидким нервовим рухом струсивши попіл останньої з пачки сигарети, вона подивилася в бік центру міста. Хтось квапливо прямував сюди: штани кольору хакі й синій светр. Ні, це не священик, не він. Вона знову задивилася на річку, на власну безпомічність, що зникала у вирі, залишеному яскраво-червоним каное. Могла розрізнити назву на борту: «Каприз».
Кроки: той чоловік у светрі й чиносах наближався, уповільнюючи ходу. Краєм ока вона побачила, що він сперся рукою на парапет, і швидко відвернулася в бік Вірджинії. Черговий прохач автографів? Чи щось гірше?
— Кріс Макніл?
Шпурнувши в річку недопалок сигарети, Кріс холодно зронила:
— Ідіть собі далі, бо я покличу поліцію, клянуся!
— Міс Макніл? Я отець Каррас.
Вона здригнулася, почервоніла, рвучко обернулася до його обвітреного обличчя з різкими рисами.
— О Боже мій! Ой, вибачте мені! — Хотіла була зняти свої протисонячні окуляри, завагалася й знову їх наділа. Її пронизував погляд сумовитих темних очей.
— Мені треба було попередити вас, що я буду без сутани.
Його голос заспокоював, звільняв її від тягаря. Він зчепив на парапеті руки, великі, чутливі й жилаві, мов у статуй Мікеланджело.
— Я думав, що так не притягуватиму до себе надмірної уваги, — пояснив він. — Бо ж ви, здається, також не зацікавлені в зайвому розголосі.
— Я не мала б бути зацікавлена в тому, щоб робити із себе дурепу, — відрізала Кріс. — Просто я подумала, що ви…
— Нормальна людина? — договорив за неї Каррас із ледь помітною кривою посмішкою.
Кріс пильно на нього глянула, а тоді кивнула й усміхнулась у відповідь.
— Ага. Я це відразу зрозуміла, коли вас побачила вперше.
— А коли це було?
— У студентському містечку, коли в нас було фільмування. У вас є сигаретка, отче?
Каррас поліз до кишеньки своєї сорочки.
— Нічого, що без фільтра?
— Та я б зараз і махорку курила.
— З моїми прибутками мені це часто доводиться робити.
Силувано всміхнувшись, Кріс кивнула.
— Авжеж. Обітниця бідності, — пробурмотіла вона, дістаючи сигарету із запропонованої пачки. Каррас поліз у кишеню штанів по сірники.
— Обітниця бідності має свої переваги, — сказав він.
— Справді? І які ж саме?
— Махорка смакує ліпше. — І знову він ледь-ледь усміхнувся, дивлячись, як Кріс тримає сигарету. Її рука тремтіла, тож і сигарета в ній химерно здригалася. Довго не думаючи, він забрав із її пальців сигарету, затулив долонями вогник сірника, припалив сигарету й віддав її Кріс зі словами: — Страшенний протяг від усіх тих машин.
Кріс пильно на нього подивилася з удячністю й навіть із надією. Вона знала, для чого він це зробив.
— Дякую, отче, — сказала вона, дивлячись, як він і собі припалює сигаретку «Кемел». Він забув затулити долонями вогник. Коли священик затягнувся, вони обоє сперлися ліктями на парапет.
— Звідки ви, отче Каррас? Маю на увазі родом?
— З Нью-Йорка, — відповів він.
— Я теж. Проте ніколи б туди не повернулася. А ви?
Каррас відчув, як до горла підступив клубок.
— Я б теж ні. — Він силувано всміхнувся. — Але це не мені вирішувати.
Кріс похитала головою, глянувши вбік.
— Боже, яка я тупа, — мовила вона. — Ви ж священик. Мусите їхати туди, куди вас направлять.
— Саме так.
— А яким чином психіатр став священиком?
Йому не терпілося дізнатися, про яку нагальну проблему вона згадувала, коли зателефонувала йому в гуртожиток. Він відчував, що вона немовби намацує шлях… але до чого? Не варто її квапити. Усе у свій час.
— Сталося навпаки, — м’яко виправив її він. — Мене відправило Товариство…
— Хто?
— Товариство Ісуса. Скорочено нас називають єзуїтами.
— Ага, зрозуміло.
— Так ось, Товариство мене відправило на навчання в медичний коледж і на курси психіатрії.
— І куди?
— Ну, у такі місця, як Гарвард, університет Джонза Гопкінза.
Він раптом усвідомив, що хоче справити на неї враження. «Чому?» — здивувався він і майже відразу знайшов відповідь у нетрях свого дитинства, на дешевеньких балкончиках кінотеатрів Нижнього Іст-Сайду. Маленький Диммі з кінозіркою.
Кріс схвально кивнула.
— Непогано, — сказала вона.