Каррас перечитав підкреслене олівцем місце в «Римському ритуалі»: «Екзорцист повинен пильнувати, щоб жоден із проявів хвороби пацієнта не залишився без пояснення». Каррас замислено кивнув. «Ну гаразд. Подивимося». Почав ходити по кімнаті, згадуючи всі прояви Реґаниної хвороби й намагаючись дати їм можливе пояснення. Перераховував їх подумки один за одним.
Разюча зміна рис обличчя Реґани.
Частково її хвороба й частково недостатнє харчування, хоча здебільшого, дійшов він висновку, причина цього — те, що психічна конституція людини знаходить вираження в її фізіономіці.
Разюча зміна голосу Реґани.
Йому ще треба почути її «справжній» голос, подумав Каррас. Навіть якщо він був високим, як стверджує її мати, постійне верещання могло огрубити голосові зв’язки, зробивши голос низьким. Єдина проблема, міркував він, це оглушлива й нез’ясована потужність цього голосу, бо навіть з огрублими зв’язками це неможливо пояснити фізіологічно. Але в патологічному стані вияви паранормальної сили, що перевищує потенційні властивості м’язів, — явище відоме й досить поширене. Можливо, цей загадковий ефект вплинув і на її голосові зв’язки та гортань.
Раптове збільшення словникового запасу й знань Реґани.
Криптомнезія: приховані уривки слів та фактів, які вона колись могла почути, навіть у немовлячому віці. У сновид, а також у людей на грані смерті приховані спогади нерідко виходять на поверхню з мало не фотографічною докладністю.
Здогад Реґани про те, що він священик.
Могла просто вгадати. Якщо вона справді читала розділ про одержимість, то, можливо, і чекала візиту священика. А згідно з Юнґом, підсвідоме сприйняття й чутливість хворих на істерію пацієнтів бувають часом у п’ятдесят разів гостріші, ніж у нормальних людей, і саме цим, на думку Юнґа, пояснювалося нібито автентичне «читання думок» медіумами під час спіритичних сеансів, адже їхня підсвідомість медіума насправді «читала» на столі майже невловні тремтіння й вібрації, створені руками особи, чиї думки нібито «читалися». Ці тремтіння творили своєрідні матриці літер або цифр. Так і Реґані, можливо, вдалося «прочитати», хто він такий, на підставі його поведінки або навіть пахощів мира на його руках.
Знання Реґани про смерть його матері.
Також могла вгадати. Адже йому вже сорок шість.
«Допомошіть стагому слушителю вівтагя, очче!»
Підручники в католицьких семінаріях допускали існування телепатії як цілком реального природного феномена.
Ранній розвиток інтелекту Реґани.
Це було найважче пояснити. Однак персонально досліджуючи випадки множинної особистості разом із нібито окультними феноменами, психіатр Юнґ дійшов висновку, що в стані істеричного сомнамбулізму загострюються не тільки підсвідомі сприйняття та відчуття, але й функціонування інтелекту, унаслідок чого нова особистість виявляється набагато розумнішою за стару. Але чи звичайний опис феномена пояснює його?
Він раптово зупинив ходу й нахилився над столом, усвідомивши, що Реґанин каламбур про Ірода мав значно глибше значення, ніж йому здалося спочатку, бо, коли фарисеї повідомили Христа про Іродові погрози, Христос, скільки пригадував єзуїт, відповів таке: «Ідіть і скажіть тому лисові, що я виганяю бісів!»
Він глянув на плівку з голосом Реґани, а тоді втомлено сів за стіл, запалив чергову сигарету, випустив нерівне кільце синювато-сірого диму, знову замислившись про тих хлопців Бернерів і про випадок із восьмирічною дівчинкою, що демонструвала всі симптоми повноцінної одержимості. Яку ця дівчинка могла прочитати книжку, що змусила б її підсвідомість так досконало зімітувати симптоми одержимості? І яким чином підсвідомість жертв у Китаї могла поділитися цими симптомами з підсвідомістю інших одержимих людей у Німеччині, Сибіру, Африці? І чому в різних культурах і в різні часи ці симптоми завжди були ідентичні?
«До речі, Каррасе, твоя мати тут, із нами».