15
Наступного ранку в наметі Мішеля нікого не було. Всі його речі зникли, але він залишив записку — лише два слова: «НЕ ТУРБУЙТЕСЯ».
За тиждень поїхав і Брюно. Сідаючи в потяг, він уперше подумав, що за весь час перебування тут він навіть не спробував кадрити дівчат чи принаймні з ким–небудь поспілкуватися.
Наприкінці серпня Анабель помітила, що в неї затримується місячне. І сказала собі, що так навіть краще. Жодних проблем щодо цього не було: батько Девіда знав лікаря, поборника планування сім’ї, що працював у Марселі. То був суб’єкт років тридцяти, енергійний, з маленькими рудими вусиками, звали його Лоран. Лікар наполягав, щоб до нього так і зверталися: просто Лоран. Він показував їй різні інструменти, пояснював механізм вискоблювання та відсмоктування. З клієнтками, яких він вважав скоріше своїми приятельками, він прагнув налагодити діалог на рівних. У своїй діяльності він від самого початку був на боці жінок, і, на його думку, у цій боротьбі в нього було ще багато справ. Операцію було призначено на наступний день; усі витрати взяла на себе Асоціація планування сім’ї.
До себе в номер Анабель прийшла на межі нервового зриву. Завтра їй зроблять аборт, ще одну ніч вона проведе в готелі, потім повернеться додому; вона так вирішила. Три тижні поспіль вона щоночі пускала до свого намету Девіда. Першого разу їй було трохи боляче, але потім вона зазнала насолоди, великого задоволення; вона навіть і не підозрювала, що сексуальна насолода може бути такою сильною. Втім, вона не відчувала до цього чоловіка жодної прихильності; вона знала, що він дуже швидко знайде їй заміну, і, мабуть, це вже сталося.
Того вечора, снідаючи в колі друзів, Лоран з ентузіазмом згадував про випадок з Анабель. Заради таких дівчат ми й боремося, сказав він; ми не хочемо допустити, щоб дівчина щонайбільше сімнадцяти років («і надзвичайної вроди», ледве не додав він) занапастила собі життя через якусь там канікулярну пригоду.
Анабель страшенно боялася свого повернення до Кресі–ан- Брі, але, по суті, нічого не трапилося. Було четверте вересня; батьки похвалили її засмагу. Вони повідомили їй, що Мішель поїхав, він влаштувався в університетському гуртожитку; було зрозуміло, що вони нічого не запідозрили. Вона пішла до бабусі Мішеля. Стара жінка виглядала втомленою, але зустріла її лагідно й охоче дала онукову адресу. Їй здалося трохи дивним, що Мішель повернувся раніше за інших, це так; вона дуже здивувалася, коли Мішель переїхав до гуртожитку на місяць раніше початку занять; але він завжди був хлопцем зі своїми примхами.
Серед всесвітнього природного варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання. Такі маленькі лагідні закриті місця, де панують взаєморозуміння й любов.
Наступні два тижні Анабель присвятила написанню листа до Мішеля. Це було дуже важко, раз у раз вона закреслювала, кілька разів починала писати знову. Зрештою лист зайняв сорок сторінок; вперше вона написала справжнє любовне послання. 17 вересня, в день початку занять у ліцеї, вона віднесла його на пошту. Потім стала чекати.
Факультет в Орсе (Париж — ХІ) — єдиний в паризькому окрузі університетський філіал, організований у справжньому дусі американського кампусу. В кількох будівлях, розкиданих по парку, мешкають студенти першого–третього курсів. Орсе не тільки навчальний заклад, але й дослідницький центр дуже високого рівня, де проводяться дослідження в галузі фізики елементарних частинок.
Мішель оселився в наріжній кімнаті на п’ятому, останньому, поверсі корпусу номер 233; він одразу відчув себе тут дуже зручно. В кімнаті стояли вузьке ліжко, робочий стіл, етажерки для книжок. Вікно виходило на галявину, яка вела до річки; трохи нахилившись праворуч, можна було побачити бетонну масу прискорювача елементарних частинок. У той час, за місяць до початку занять, будівля була майже безлюдною; тут залишалося лише кілька студентів–африканців, для яких головна проблема — розташуватися заздалегідь, у серпні, коли житлові будівлі ще порожні. Мішель перекинувся кількома словами з консьєржкою. Удень він прогулювався берегом річки. Він ще не знав, що проживе в цьому корпусі понад вісім років.