7
РОЗМОВА В ТРЕЙЛЕРІ
Трейлер Крістіани стояв метрів за п’ятдесят від його намету. Увійшовши, вона ввімкнула світло, дістала пляшку вина і налила у два келихи. Тендітна, нижча за Брюно, вона, певно, колись була дуже вродливою; але її тонке обличчя зів’яло, дрібні червоні прожилки поцяткували шкіру. Тільки волосся, чорне, шовковисте, зберегло свою чарівність. Погляд її блакитних очей був ніжним, трохи сумним. Мабуть, їй було років сорок.
— Часом на мене находить, тоді я трахаюся з усіма, — сказала вона. — Втім, я завжди вимагаю, щоб був презерватив.
Вона пригубила вино, зробила ковток. Брюно дивився на неї; вона нічого не наділа під спід, лише натягла сірий бавовняний светр. Опуклість її лобка була чарівною, тільки великі губи дещо відвисали.
— Я хотів би зробити так, щоб ти теж кінчила, — сказав він.
— Не квапся. Допий свій келих. Можеш спати тут, місця вистачить. — Вона показала на двоспальне ліжко.
Вони обговорили вартість стоянки трейлера. Кемпінг для Крістіани не підходив, вона мала проблеми з хребтом.
– І досить серйозні, — пояснила вона. — Більшість чоловіків віддає перевагу мінету, — додала вона. — Проникнення їх втомлює, їм боляче напружуватись. А коли береш у рот, вони стають, мов діти малі. В мене таке враження, що фемінізм сильно їх зачепив, набагато сильніше, ніж вони в цьому зізнаються.
– Є речі гірші, ніж фемінізм, — похмуро кинув Брюно. Він відпив півкелиха, перш ніж наважився провадити далі: — Ти давно знаєш Край?
— Практично з самого початку. Я перестала приїжджати, коли була одружена, а тепер повертаюся сюди щороку на два- три тижні. Спочатку це було скоріше альтернативне місце, притулок для нових лівих; тепер воно для прихильників New Age; не так уже все й змінилося. В сімдесятих уже виник інтерес до східної містики; джакузі та масажі тут збереглися й досі. Тут приємно, але трохи сумно; і насильства тут набагато менше, ніж навколо. Релігійна атмосфера дещо приховує грубощі залицяння. А все ж таки є жінки, які страждають навіть тут. Чоловіки, які старіють на самоті, мають значно менше причин скаржитися, ніж жінки, що опинилися в такому ж становищі. Чоловіки п’ють паршиве вино, засинають, у них смердить з рота, а потім, проспавшись, вони все починають спочатку. І дуже швидко помирають. Жінки приймають транквілізатори, займаються йогою, ходять до психологів; вони доживають до глибокої старості і дуже страждають. Продають свої ослаблені, спотворені тіла, самі усвідомлюють це й мучаться. Та все ж продовжують у такому ж дусі, бо не мають сили відмовитись від надії бути коханими. Вони до кінця лишаються жертвами тієї ілюзії. Жінка і після певного віку завжди може переспати з чоловіком, але вона більше ніколи не матиме нагоди бути коханою. Такі й чоловіки, ото й усе.
— Крістіано, — м’яко заперечив Брюно, — ти перебільшуєш… Наприклад, зараз мені дуже хочеться зробити тобі приємність.
— Вірю. Мені здається, ти, скоріше за все, добрий хлопець. Егоїст і симпатяга.
Вона скинула светр, розтягнулась упоперек ліжка, підклала під сідниці подушку й розсунула стегна. Брюно спочатку довго вилизував її лобок, потім швидкими рухами язика почав збуджувати клітор. Крістіана глибоко зітхнула.
— Засунь палець, — шепнула вона.
Брюно підкорився, потім повернувся так, щоб, не перестаючи лизати Крістіану, водночас пестити її груди. Відчувши, як твердішають соски, він підвів голову.
— Продовжуй, благаю тебе, — мовила вона. Він ліг зручніше, щоб шия не затерпла, і став пестити клітор пальцем. Крістіана застогнала. На якусь мить у пам’яті промайнула худа, зморщена вульва його матері; але ця картина одразу зникла, він продовжував усе швидше терти клітор і язиком безперервно вилизувати губи. Її живіт почервонів, вона дихала все голосніше. Вона кінчила умиротворено, довго здригаючись. Він нерухомо завмер, притулившись обличчям до її вологої вульви, простягнувши до неї руки; і відчув, як пальці Крістіани лагідно стиснули його зап’ястя.