— Він цілував її в шию! — урочисто скінчила тітка Рут. — Її тон виразно свідчив про те, що негоже цілувати в місця, самою природою призначені для поцілунків, але стократ гірше цілувати когось у шию.
— Не в шию, а тільки у вухо, — пошепки спростувала Емілі, мимоволі скривившись.
— А тепер я питаю тебе, — мовила тітка Рут, простягуючи руку до тітки Елізабет, — чи можеш ти сподіватися, що я триматиму у себе в домі таку дівчину?
— Ні, справді не можу, — поволі, ледь не по складах, відповіла тітка Елізабет.
Тітка Лаура почала голосно схлипувати. Кузен Джиммі ступив кілька кроків до середини вітальні.
Емілі відійшла од вікна і по черзі оглянула всіх присутніх.
— Я поясню, що сталося, тітко Елізабет.
— Мені здається, ми все щойно почули, — холодно відказала Елізабет. У душі вона сильно досадувала: так пишалася Емілі, так сердечно її полюбила — на свій, Мурреївський, позначений глибокою стриманістю лад… І зненацька такий удар! Саме тому вона була зараз невблаганною: занадто сильно страждала.
— Ні, цього не досить, тітко Елізабет, — спокійно заперечила Емілі. — Я вже доросла, і нехтувати моїм поглядом на справу ти не можеш. Мусиш вислухати й другу сторону.
Емілі дивилася справжнім Мурреївським поглядом. На Елізабет, як ми знаємо, він справляв сильну дію. Вона завагалася.
— Ти мала змогу все пояснити ще минулої ночі, — просичала тітка Рут. — Але ти відмовилась!
— Я була приголомшена і знала, що ти мені не повіриш.
— Я повірила б тобі, якби ти сказала правду. Тільки тоді, вочевидь, не спали тобі на думку різні викрути, якими зараз ти прагнеш почастувати тіток і кузена Джиммі. Ти мала час обміркувати їх.
— А ти зловила коли-будь Емілі на брехні? — спитав кузен Джиммі.
Пані Даттон розтулила губи, щоб вимовити: «Так», — але стулила їх знову. А що, як Джиммі зажадає від неї навести конкретний приклад? Була певна, що Емілі раз по раз лукавить, одначе доказів її лукавства не мала.
— Ти зловила її на брехні? — напосідав Джиммі.
— Я не по те сюди приїхала, щоб вислуховувати твої нотації, — тітка Рут різко повернулася до Джиммі спиною. — Елізабет, я завжди казала тобі, що ця дівчина є хитрою і підступною, — чи не так?
— Так, — визнала бідолашна Елізабет, вдячна за те, що принаймні на це єдине запитання може відповісти ствердно без відчуття досади. — Ти повторювала це безупину.
— І що, я не мала рації?
— Боюсь, що мала.
То була гірка хвилина для Елізабет Муррей.
— А отже, вирішуй ти, що маєм робити, — з тріумфом виголосила Рут.
— Ні, вирішувати зарано, — втрутився Джиммі. — Ти не дозволила Емілі пояснити нам, що, власне, трапилося. Такий суд справедливим бути не може. Ви повинні дати їй десять хвилин — нехай все розкаже, — і не переривайте її жодними заувагами.
— То буде єдино шляхетне розв’язання цієї справи, — ствердила раптом Елізабет, в яку вселилася шалена надія, що Емілі спроможеться очиститись від усіх звинувачень.
— Ну добре, — неохоче погодилася пані Даттон і всілася на крісло під портретом Арчібальда Муррея.
— Розповідай, Емілі, як воно було насправді, — заохотив кузен Джиммі.
— Я слово даю! — скрикнула тітка Рут. — Ти що, гадаєш, я не розказала тільки-но, як усе відбувалося, гадаєш, я зводжу на неї наклеп?!
Кузен Джиммі зняв руку вгору.
— Починай, курчатко. Тепер твоя черга.
Емілі розповіла все — від початку до кінця. Троє слухачів повірили їй, угледівши логічний зв’язок між подіями. Тітка Рут і та в глибині душі знала, що Емілі каже правду, однак не бажала це визнавати.
— Правдоподібна історія — нічого не скажеш, — зауважила вона іронічно.
Тоді кузен Джиммі підвівся й, перетнувши вітальню, приступив до пані Даттон впритул.
— Рут Муррей, — звернувся він, — ти пам’ятаєш, що сорок років тому пліткували про тебе і Фредді Блера? Пам’ятаєш?
Тітка Рут поволі задкувала. Кузен Джиммі напирав.
— Ти пам’ятаєш, як тебе «застукали» в ситуації не менш скандальній, аніж теперішня, — зрештою, взагалі не скандальній, як на мене? Пам’ятаєш чи ні?
Рут відступила ще на крок. Джиммі на крок наблизився до неї.
— Ти пам’ятаєш, як ти обурювалася тим, що люди не йняли тобі віри? Але батько твій повірив тобі, повірив — через довіру до своєї, рідної крові. Так чи не так?